Казка в Одесі. Сказка в Одессе

Світлана Зубко

КАЗКА В ОДЕСІ

СКАЗКА В ОДЕССЕ

КАЗКИ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

ДИВО-ПТИЦІ

Прилетіла птиця біла на подвір’я.Танцювала птиця, розсипала пір’я.Ці легкі пір’їни сипали щосили…Все навколо стало білосніжно-білим.Раптом в диво-птиці серце защеміло:– Десь поперед мене полетів мій милий!..Я тут забарилась… Що ж я наробила?!..Швидко полетіла навздогін за милим.І рожева птиця сіла на подвір’я.Танцювала птиця, розсипала пір’я.Це рожеве пір’я навкруги літало…Вже садок рожевий! Птиці все замало!Раптом в диво-птиці серце защеміло:– Десь поперед мене полетів мій милий!..Я тут забарилась… Що ж я наробила?!..Швидко полетіла навздогін за милим.І червона птиця сіла на подвр’я.Танцювала птиця, розсипала пір’я.І чудові квіти зацвіли червоно.Виноград червоні набирає грона.Раптом в диво-птиці серце защеміло:– Десь поперед мене полетів мій милий!..Я тут забарилась… Що ж я наробила?!..Швидко полетіла навздогін за милим.Жовта диво-птиця, сіла на подвір’я.Танцювала птиця, розсипала пір’я.Птиця жовтий колір понад все любила.Жовтим листя стало, трави пожовтіли…Раптом в диво-птиці серце защеміло:– Десь поперед мене полетів мій милий!..Я тут забарилась… Що ж я наробила?!..Швидко полетіла навздогін за милим.Ой, летіли птиці різнокольорові,Барви дарували радісні, чудові!І малі, й великі скрізь пташки літають.Диво-птиць чотири лиш у рік буває.

КИЦЯ-ЧАРІВНИЦЯ

Кажу всім – мені не вірять: – Миша є у нас в квартирі!– Киця ступінь вчений має, в хату мишок не пускає!Я вночі тихенько спала, миша раптом налякала.Бо якщо вона захоче – налякає й серед ночі.– Що ж ти робиш? Чи не бачиш,Що дитина гірко плаче?!Почала я міркувати, як ту мишу… налякати.Всі чудову нашу кицю називають «чарівниця»!Мишу капосну спіймати кицю кличу я до хати.Та її ніде немає – все кудись вона зникає!На обід лише прийде: – Де була ти, кице, де?З’їсть усе, що є у миці, по обіді – знову в путь.Нашій киці-чарівниці навіть ніколи… зітхнуть!І вона, як хвиля в річці – то з’явилась, то нема.Я ж не можу замість киці мишу ту ловить… сама!Миша радісно танцює – киця знову десь мандрує.Вже набридла миша та! Може, взяти нам… кота?Чарів, певне, він не знає і раптово не зникає.Але, може, хитру мишу він якраз і… налякає.

ЇЖАЧОК-МАНДРІВНИЧОК

Їжачок-мандрівничок взяв з собою багажок,Брилик – на голівку й рушив у мандрівку.Їжу в вузлику він ніс, поспішав хутенько в ліс.Стежечками він ходив, ніжки дуже натрудив.А як трішки зголоднів, то малинки натрусив.На пеньку відпочивав, за бджілками слідкував.Бджілки мед з квіток збирали,Потім в соти його клали…Щось поблизу засвітилось – а то лісонька з’явилась:– Ти куди, мандрівничок, мій смачненький їжачок?І кого ти тут шукав? А чи, може, заблукав?Раптом лиску затрусило, аж зубами скреготіла! —Майже десять їжаків стисли лисоньку з боків.Це родина їжакова йшла на розшуки малого.Голки гарно нагострили, лиску геть прогнать хотіли.Мить – лисиці вже нема, не поїла задарма.Їжачок-мандрівничок позбирав всіх діточокІ малим розповідає, що у мандрах їх чекає.Сам їжак давно вже звик, що для всіх він – Мандрівник!

КАЧЕЧКА КАТЯ ТА ЧАЄЧКА ЛЮСЯ

У річечки Кодими є свій секрет:Там, де зелений росте очерет,Качечка Катя свій дім збудувала.Цілими днями вона полювала.Вночі її річка тихенько гойдала…Білого човника качка в’язала,Чайці-сусідці тихенько казала:– Човник потрібен, щоб рибку ловити,Потім свіженьку на продаж возити.Так в очереті рибачки живуть,Справу цінують свою, бережуть.Везуть у неділю свій цінний товарЧовником в місто, на рибний базар.Рибка іще у корзинах лежить,А за товаром вже черга стоїть.Качечка Катя в спідниці рябійРибку з корзини бере по одній…Рибку розпродали швидко і вчасно:Всім до впободи ця рибка срібляста.Чаєчка любить гроші складати:– Треба моторного човна придбати!..Там, де зелений росте очерет,У річечки Кодими є свій секрет.

ГВАЛТ

Що зчинилось на подвір’ї?Загубила гава пір’я.Наш собака – «Гав!» та «Гав»,Бо баран паркан зламав.А бичок забіг в комору —Помідор з’їв дуже скоро.Стала баба верещати:– Помідор де дівся п’ятий?Гвалт!А чубаті два синочкиЗаглядати будуть в бочки!Хлопчаки почнуть питати:– Помідор де дівся п’ятий?Та біда іще знайшлась:В діжці плавав наш карась.Причалапав тут дідусь,Карасеві каже: «Тпрусь!».Треба ж було дідусевіЦе казати карасеві!Той карась із діжки – шусть!Не зловив його дідусь.Та карась наш має звичку —Ходить він щодня на річку.Гвалт!Стали миші скрекотати,Стали жаби гелготати…Качка як затінькає!Півень зацвірінькає…Гвалт!А бугай, той з перелякуВидерся аж на гілляку!– Трісь! – і гепнувся на мишу!На хвилинку байку лишу…Бо цікаве мишеняСкрізь ходило навманняІ тепер забило шию,Бо бугай літать не вміє!Мишу кличу: «Жуля, Жуля!»,А на шиї в неї гуля!Була миша – красотуля,А тепер вона кривуля!Заміж миші вже ніяк!Всі ж на шийці бачать брак!Гвалт!Дві дочки кричать невтомно!Баба десь вже непритомна!А дідусь причепуривсяІ на призьбі примостився:– Дочекаюсь надвечір’я,В півня висмикну всіПір’я!Бриль у мене без пера,Вже оздобити пора!Бриль з пером – тоінший стиль.«Супермодний, —скажуть, – бриль».А корівці я на рігНачеплю смачний пиріг.Я ще й бублика вчеплю,Бо корівку я люблю.А корівка… ну, брикати —Хоч біжи з своєї хати.Їй пиріг не до вподоби.Для рогатої худобиПарасольки, каже, треба,Бо в дощ ходить просто неба!Хто що хоче! На свій смак!Та ще й робить абияк!Гвалт!Курка все оце почула,На ворота вмить майнула:– Що це, півень без хвоста?!Я вам курка не проста!Я – і курка! Я – і квочка!Заклюю цього дідочка!Гвалт!А стара сердита качка,Що прийшла нарозкарячки,Зупинила цю розмову:– А про качура хоч слово!В нього вдача нелегка —Лиш жінок є два полка!За всіма ж це услідити,Та й іще маленькі діти!Щоби нас охороняти,Хоч рушницю треба мати!Хай на всіх наводить жах,Хай з рушниці: «Трах-тарах!»Гвалт!Півень: «Я тут наче ні до чого!Що ж, попробую смачного!»Та на стіл – до пирога!Баба: «Геть! Де кочерга?»Запустила у пиріг!Півень – фур-р-р!І сів на ріг!А корова – тупотіти:«Вже краси – нема де діти!Гава пір’я десь шукала,А мені цього замало!Я, бач, півникапридбала!Гвалт!А ворона подивилась,Геть без голосу лишилась.Ще й оглухла, як той пень.Отакий сьогодні день!Люди кажуть: «От чудні!»Але вибачте мені —Ми ж чекаєм допомоги,Щоб бичку зв’язати роги,Прив’язать до осокори,– Щоб не крав він помідори.Бо інакше…Гвалт!

ЯК ЦЕ ТАК?

(ПЛУТАНИНА)

Автор: – Як це так? Ну, як це так?!Сіяв мак у полі шпак!Шпаченята залюбкиВоду носять до ріки!Горобцям маленька рибаНакришила трішки хліба!Ті наїлися на славу —Стали схожими на гаву!А рибалка наш, бичок,Сам спіймався на гачок!З риболовлі без штанівПовертається у хлів!Пес руденький з’їв кита,Вихвалявся:Пес: – Смакота!Автор: – Завалився на диван…А живіт – як барабан!Ну а кицька —Наша Зося,Загубилася у просі!Нявкає і верещить:Зося: – В просі я не хочуЖить!Автор: – Далі – більше!Далі – гірше!Далі – глибше!Далі – ширше!Випив заєць джерелоІ сказав:Заєць: – Так і було!Автор: – Для зайчишиних потребБув завжди тут тільки степ!Що це робиться у лісі?Їздить вовк на «Міцубісі»,Без доріг і без ознак!Повертає абияк!Раптом всіх перелякав:Він зайчиху покохав!Нерозумна та зайчихаХоче з ним побратись тихо!А лисичка золотаШиє комір із хвостаНа машинці: «Тра-та-та!».Лисиця:– Гарний комірДля пальта!Автор: – Вже вовчиха —Сива шуба —Наламала гілок з дуба.Починає бджіл ганяти:Вовчиха: – Мед несіть меніДо хати!Автор: – Далі – більше!Далі – гірше!Далі – глибше!Далі – ширше!Лев прибіг із зоопарку,Бо відчув, що буде сварка!Щоб прикрасити дорогу,Взяв «на хвіст» і носорога!І ці двоє, як на сміх,Налякати хочуть всіх.Стали разом на горіІ кричать всім:Лев і носоріг: – Ми царі!Автор: – Горобці ж цьогоНе хочутьІ доводять їм охоче:Горобці: – Їдьте в Африку,Ось тамМісце є таким царям!А у нас таких багато:Вовк, кабан, ведмідьПихатий.Автор: – А кабан на все дививсяІ картоплею вдавився.Стали лікаря шукати…Лікар лис —Ні кроку з хати!Почепив кашне на шию,Каже:Лис: – Я і сам хворію!Хай поквапитьсяВедмідь —Горло медомНамастить.Автор: – А ведмідь пішов в село,Бо цукерок не було!Носоріг про лиса чув,Так до нього і гайнув.Тільки глянув лис за ріг —Йде до нього носоріг!Лис благає:Лис: – Цур мене!Автор: – Швидко зняв своє кашнеІ не гаяв більше часу —Проковтнув він кухлик квасуІ чкурнув, ах загуло!Навпростець – і за село!Від образи носорігЗачепився за поріг…І набив на лобі гулю:Носоріг: – Показали мені дулю!Зараз буде вам не мало!Де ви лиса заховали?!Автор: – Проковтнувши жбан вина,Він угледів кабана!Носоріг: – Добре. З’їм тебе, ледащо,Із картоплею, ще краще!Автор: – Кабану ж це неохота!Виплюнув картоплю з рота!Кабан: – Все!Автор: – Образився кабан,Кабан: – Хай той лис лікує сам!З носорогом я повиненРозмовляти вже годину.Лікар з нього – перший клас!Проковтне одразу вас!Жив спокійно усі дні…І за що оце мені?!Автор: – Геть кабан, аж загуло.Навпростець – і за село!Оце вже яку годинуОсь така йде плутанина.Ген удвох – до кішки Зосі,Що ховалася у просі.Кішка Зося – за торбину…Десь надибала стежину,Втрьох прибігли до села,Де сім’я шпаків жила.Коло дуба посідалиІ, відхекавшись, сказали:Звірі: – Починалось все це так:Шпак, цей дурень, сіяв мак!Ми ж казали: «Як це так?!».Ми ж йому казали: «Шпаче!Повизбируй лиш добряче!Зерен з ниви за годинуНабереш собі торбину!».Автор: – З маком тільки клопіт буде…Надійдуть у поле люди…Люди скажуть:Люди: – Як це так!Не пшениця в полі, – мак!Автор: – Та не слухав все це шпак:Шпак: – Ну, то й що! І сіяв мак!!!От задав усім роботи…Охопили всіх турботи!Автор: – І вже кожен на свій смак:Звірі: – Що це буде?!! Як це так???

ГАРНЕНЬКА ХАТКА

Дійові особи: Жабка, Мишка, Зайчик, Лисичка, Вовчик, Ведмідь.

У полі стоїть хатка.

Автор: – Стоїть край поля хатка.Зачинені дверцятка…В скляні її віконцяЗаглядає сонце.Стіни білі, чепурненькі,Хатка прибранаГарненько.Шибки з візерунками,Підвіконня – зПодарунками.Цукерки є і печиво,І ще багато дечого.Хатка в поле задивилась,Від чекання вже втомилась.Хатка: – Чи знайде мене хазяїн?Чи мене він упізнає?

До хатки підходить Жабка

Автор: – Йшла у справі жабка,Жабка-крекотушка.Постукала в дверцятаІ приклала вушко.Тихо. Знову стукає вДверцята.Жабка: – Це чия гарненькаХатка?Автор: – Там нікого.Зайшла в хатуЙ почала хазяйнувати.Хоче все переробить…А до хатки хтось біжить.Мишка стукаєВ дверцятка:

До хатинки підходить Мишка

Мишка: – Це чия гарненькаХатка?Чи господар в неї є?Жабка: – Все моє!І подвір’я, і хатина.Завітайте у гостини.А ти хто?Мишка: – Я мишка-шкряботушка.Жабка: – Я ж, бач,Жабка-крекотушка.В хаті пораюсь щомиті,Жабки всі хазяйновиті.То копаю щось в городі,То гуляю при нагоді.Як втомлюся, —На хвилинуЛяжу в маки, відпочину.Та плекаю, мрію я,Щоб була отут сім’я.Мишка: – Все. Сподобалось.Пустіть і мене в хатинку жити.Жабка: – Іди.

До хатки підходить Зайчик

Автор: Подружилися одразу,Стали житиВ хаті разом.І веселі, і завзятіХазяйнують вдвохУ хаті.Коли сірий зайчикПрибіга до хати,Стукає в дверцята.Зайчик: – Пробігав тут мимохідь,Бачу – хата вже стоїть.Господиня в хаті є?Жабка: – Все моє!І подвір’я, і хатина.Завітайте у гостини.Я – жабка-крекотушка.Мишка: – А я – мишка-шкряботушка.Жабка і Мишка: – А ти хто?Зайчик: – Я Зайчик-побігайчик.Ви пустіть мене до хати,Моркву буду доглядати,До вподоби зелень, квіти.Хочу з вами разом жити.Автор: Стали житиВони втрьох,Стерегти хатинку, льох.

До хатки підходить Лисичка

Автор: Тільки осьБіжить Лисичка,Руда шубка, руде личко.Лиска стукає в дверцятка:Лисичка: – Це чия гарненька хатка?Чи господар в хаті є?Жабка: – Все моє!І подвір’я, і хатина.Завітайте у гостини.Тут живуть лишДобрі звірі.Є город в нас і подвір’я.А ти хто?Лисичка: – Я – Лисичка-сестричка.Капелюх маю й спідничку.Гарний хвостик і намисто.Прибираю в хаті чисто.Лиска сум завжди жене,В хату ви пустіть мене…Автор: Стало в хаті їх чотириТут руді були і сірі…

До хатки підходить Вовк

Автор: Раптом Вовчик-неборакВовк: – Ох, хатинка!Й гарно як!Автор: Вовчик стукає

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.