Шукачі пригод з сузір'я Лебедя. Леля & Лель

Розум: То це я в тобі блукаю?

Хтось: Так, так але у кожної людини свій «Хтось».

Розум: То, як же мені тебе здолати?

Хтось: Надто багато потрібно знати. Отже, можу сказати, що для цієї роботи маю помічників. Вони перешкоджають людям, в отриманні знань. Тому вони надто швидко перестають розвиватися.

Дідько: Я такий радий, що теж можу зашкодити цій зухвалій людині! Нехай знають, що не все, що є на Землі – їхня особистість. Вони, люди, погані для всіх, адже творять добро та світло своїми серцями. О я від того зменшуюсь у розмірі, стаю меншим за ніготь мізинця на лівій нозі. Бридкі вони ті люди! А ще – себе називають Богами.

Леля: Так допоможіть їм побачити глибини їхніх проблем і їхнього зла аби планета змогла залишити їх на Землі!

Дідько: Проти них вже всі сили невидимого світу збираються йти на війну.

Лііі: Ми з землі Білого світла Тому-то ми й тут. Задля того, щоб люди знайшли порозуміння. Адже лише у тандемі зі своїм злом ви можете загинути. Або ж, навпаки – продовжити життя на планеті в співдружності зі світлом. Земля все одно перейде на вищий розвиток з вами чи то без вас. Вибір за вами, Люди. Тому, щоб не допустити помилку у виборі, кожен повинен очистити сам себе від присутності сил темряви з чорної землі.

«Я»: Як же порозумітися людям, та не творити зла?

Лууу: Не одна Ви, таких багато. Різні прибульці – і в кожного свої інтереси. Добру справу ви зробили, ще в ранньому дитинстві, воли маленьке гусенятко врятували від смерті. Пам’ятаєте, з кривою шийкою? Ви годували його з рота і зігрівали. Пам’ятаєте?

«Я»: Так, пам’ятаю, мені було його шкода. Мама таких віддавала котикам чи собакам, щоб вони з'їдали їх.

Лііі: В те гусенятко поселилася моя душа. І від вас залежало, чи повернуся я на свою планету Білого світла.

«Я»: І тут я потрапила в обійми Лііі. Її сльози вдячності омивали моє обличчя і випалювали все зло. Вперше я відчула ту неймовірно величезну любов і вдячність. Кожна клітина мого тіла наповнилися світлом любові. Так, то неземна любов! То неймовірно!

Лііі: Ви відчули любов, якою мене спасли, віддавши її мені. Ви залишились без взаємного кохання, яке повинні були отримати від своєї другої половинки. Принесене в жертву кохання задля спасіння гусенятка… Адже ви навіть і не знали, яким лебедем стане вами врятоване гусенятко! Прийміть від мене та сузір’я Лебедя нашу вдячність.

Лууу: І від мене прийміть вдячність, бо саме ви для мене зберегли мою половинку. Ми повертаємо вам ваше кохання та сприйняття навколишнього середовища. Це вдячність від всіх птахів, які населяють вашу планету. Всі птахи на планеті Земля нам створюють живе світло для душ наших, без якого може загинути весь наш життєвий простір. Ми прийшли вам на допомогу саме зараз.

«Я»: То, що ми завдаємо вам шкоди, поїдаючи птицю?

Лііі: Ні, навпаки. Під час переварювання м’яса, лише свійських птахів, ви вступаєте у взаємодію з полем життя нашого сузір’я, і стаєте носіями живого світла для нас, а ми – для вас. А так, як у всесвіті, нічого немає не задіяного: все є у всьому, у всьому є все і потрібне для всього, і – для потреби іншого. Вам тяжко зрозуміти зараз. З часом ви все зрозумієте. Ми вже перейшли на вищий щабель розвитку, тому нам потрібне світло більш вищого ґатунку. Теперішня ваша життєва позиція зупинила розвиток людства. Для взаємодії нам потрібні вищі вібрації настільки ж, як і вам. Гармонія людства є добром для всесвіту, а дисгармонія – злом. Коли у вас дисгармонія, ви починаєте годувати системи руйнацій та зла, а цього допустити не може Творець всесвіту. Тому, ми вам прийшли на допомогу.

«Я»: То, що ви контролюєте наш розвиток?

Лууу: Ні, ви самі своїм втручанням в природу поділилися своїм розумом з усім живим на Землі. Ваш розум може перейти у володіння тварин, рослин та мінералів і потреби у вас не буде для всесвіту. Тому настав час розуміти, що ви робите, те як дієте. Адже ви зараз пишете не свою інформацію. Її на Землі немає. Це те, що ви повинні знати.

«Я»: Розумні істоти сузір’я Лебедя мають вигляд пташки, але у них руки є, ноги, і крила не з пір’я, а така тілесна структура, мені не зрозуміла. Тіло живе, тепле на дотик, дуже ніжне. Крила у них з’являються, коли треба летіти. Не можу зрозуміти. Ні, розумію! Але не маю слів аби описати. На обличчі замість носа дзьоб, але він надто дивний. Обличчя дуже гарні та приємні на дотик. Вони говорять, що на нашій Землі живуть душі їхніх пращурів. Тобто – вони беруть початок в життях наших пташок. Пройшовши певну життєву школу на нашій Землі, душа Лебедя покидає її не одна, а у двох, зі своєю половинкою. Саме звідси починається їхня Лебедина вірність.

Лууу: Душі проходять через втілення у всіх пташках, які є на нашій Землі. Зрілою душа пташки стає тільки тоді, коли вона втілюється у Лебедя. Потім, ці дві половинки відлітають в іншу систему, систему іншого Сонця в іншій галактиці, де проходять через життя в нових тілах та ситуаціях. Довгий шлях розвитку проходять всі розумні істоти, які населяють космічний простір всесвіту. І душа кожного з нас має свій шлях розвитку. Лише від кожного з нас окремо залежить майбутнє. «Я» так зрозуміла. Проте немає слів описати саму суть. Дітям сузір’я Лебедя допомагають мандрувати їхні мами. Їхня надпотужна сила здатна долати відстань та магнітні поля планет.

Лііі: Термін нашого життя складає 800 років. Не більше і не менше, а рівно стільки. Жителі наших планет ніколи не хворіють, не старіють. Але довше не живуть. Народжують тільки двох дітей. Народжують після 100 років. Вихованням займається мама до 25 років. Вона супроводжує свою дитину в її мандрах, але в іншій субстанції, стає наче скафандром для неї. Одна її частина залишається вдома і виконує необхідні справи, а інша – в енергетичному потенціалі бажання дитини. Після 25 років вихованням займається батько, а мама працює, заробляє гроші, на утримання всієї сім'ї. Про те, яким воно є те виховання, ми не маємо права говорити. В 50 років дитина йде до суспільної школи, а мама народжує другу дитину, і все з початку. А вже у 200 років подружжя починає жити для своїх інтересів, та інтересів свого удосконалення.

«Я»: Цікаві ви для мене. Можна вам ставити питання стосовно вашого життя?

Лууу: Так, ставте питання і ми вам будемо відповідати. А зараз продовжимо, бо наша місія скоро скінчиться.

«Я» згодна разом з вами пройти крізь знання і показати помилки, які ми допускаємо. Мені у цьому допоможуть Леля та іграшки, які зробила.

Лііі: Ми вам теж допомагатимемо.

Розум: Нарешті хоч хтось зацікавлений. Силове поле розуму людини вже не здатне переломити хід деградації людини.

Я Леля – суть кохання,Йду до кожного без ваганняУ снах і в світі Яві,Вести вас по шляху Праві.Всю мудрість і силу віків,Бережу вічно для синів і онуків,В теперішньому часі про майбутнє,І все, що тепер не забутнє.

«Я»: Леля – моя друга лялька, яку я зробила. Першою була Багата. Ім’я саме прийшло без роздумів. На той момент я не знала, що була така богиня.

Леля: Я тебе супроводжую від народження, тому, коли настав момент, ти почала творити, бо саме через ці маленькі ляльки я можу з тобою спілкуватись.

«Я»: Дякую, але я навіть не знаю радіти з цього приводу, чи ні. Адже, судячи з усього мого життя, ти була надто строгою стосовно мене.

Леля: Тільки так могла тебе вберегти від безглуздих вчинків. Адже ти сама віддала свою любов маленькому пташенятку.

«Я»: У мене не було вибору, тому так сталося, як сталося, і це – на краще. Добре, я подумаю про це пізніше. А зараз ми продовжимо наші мандри по відомим і невідомим знанням та – світом невидимих речей, створених життям людини на Землі.

Лууу: Так було не раз. Подихом космосу стирається весь інформаційний простір знань людства і переноситься на іншу планетарну систему. Тобто стається запліднення придатної для життя планети в іншій сонячній системі. Так було з людством, коли вимерли мамонти, динозаври. Ви були переведені в стан спокою. Параметри тіла – в ту субстанцію, яка могла пережити космічний хаос. В моменти розростання космічних просторів так стається з кожною планетою. Потім, настав час і вам дали біологічну оболонку, в якій ви зараз знаходитесь. Вона вже дещо змінена. І кожен раз, ми попереджали людство про можливі наслідки, але ви не бажаєте чути лише тому, що у вас особливі можливості тіла та розуму.

Леля: Якщо людство не зміниться, то може зникнути з вашого тіла та система органів, за допомогою якої ви маєте можливість отримувати насолоду в коханні та стосунках.

Розум: Так, я в глибині це знаю і кожна людина про це знає. Однак наші клітини мозку, а також знання пожирають якісь липкі та мерзенні слизняки.

Лііі: Так, це є одна із паразитичних систем прибульців – сірі маленькі чоловічки. Вони спів працюють з темними силами. Допомагають людині творити злі образи, аби людство було залежним від певного кола людей та не мало можливості розвиватися.

Дідько: Сірими користуємося всі ми – ті, хто проти живого світла. Ми – за чорне деструктивне світло, тому наша майстриня бачить людей як ялинки, обвішані ліхтариками. У когось різнокольорові, а в когось – лише сірі та чорні. Ха-ха-ха, ми переможемо!

Егоїзм: Від мене залежить, – хто матиме перевагу. Я – всемогутня сила людини!

Розум: От-то і воно! Тому то ти мене і не чуєш. Я завжди говорю, що потрібно співпрацювати, а не воювати. Людське тіло – це наш дім і без нього тобі в просторі не жити. Тільки розум вічний, а всі складові емоцій людських – вони мають кінцеву точку.

Егоїзм: А нам в житті допомагає ЛЕЛЯ, тому тобі розум в тілі людини веселіше жити, а так ти сухий і черствий.

Розум: Так, я не сперечаюся. Цікавіше коли людина мислить і поступає на свій розсуд, враховуючи свої гормональні потреби. Саме тому то і горять різноманітні вогники в аурі людини.

Дідько: Не слухай ти його, Егоїзм! Пішли зі мною пакостити і насміхатися над розумниками. У нас це ж гарно завжди виходило!

Гнів: А я як розійдуся в людині, то правих і не правих змету з дороги! Так що мені не указ, а ні Дідько, а ні егоїзм! Я як собі надумаю так і вчиню.

Хтось: Так-так, давай! Саме в цьому випадку я зможу в тобі поселитися і тоді буду управляти твоїм гнівом. Ти навіть не помітиш коли і як це трапилось. Адже наше завдання – створювати ситуації, в яких гнів починає свою справу в тілі людини.

Гнів: Я сам собі раду даю і все без вас можу.

Хтось: Вже зараз в тобі сидить задавака і гординя, а вони мої, невидимі для тебе, підштовхувачі до гнівної реакції. Так що, ти вже себе не в силі вгамувати. Адже вони перекривають дорогу розуму. Розум же має силу над емоціями, які живляться системою гормонів.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «Литрес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на Литрес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.