Мама 3.0: хочу i буду! Усвідомлене виховання через любов та прийняття

Мама 3.0: хочу i буду!

Усвідомлене виховання через любов та прийняття

Альона Попова

© Альона Попова, 2016

© Олександра Барчишина-Матусенко, фотографии, 2016

Перекладач та коректор Людмила Крилова

Дизайн обкладинки Ярослав Загоруй

ISBN 978-5-4483-2433-8

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

Подяки

Я б не відбулася як мама без величезної підтримки коханого чоловіка та моїх постійних вчителів – Артемка й Тимофійка.

Дякую моїм мамі, бабусі, друзям і близьким за віру й підтримку.

Київській Школі Монтессорі:

– за безперервну роботу з батьками і виховання не лише чудових малюків, а й усвідомлених батьків;

– за знайомство з першим педагогом-монтессорі в нашому житті – Іриною Лебедєвою-Карасик. Вона вклала в нас частинку своєї душі та серця, і ми завжди із вдячністю згадуємо час її роботи з нами й нашими дітьми;

– за те, що познайомила нас із такими чудовими психологами, як Юлія Мальована, Юлія Бойко та Юлія Шевченко. Вони вже кілька років своїми лекціями, семінарами і тренінгами допомагають зрозуміти внутрішній світ – наш і наших дітей.

Дякую Світлані Гончаровій за те, що навчила наповнювати СЕБЕ, планувати час і бути серцем сім'ї.

Дякую Катерині Пилипчук за розуміння, що все, що я роблю, називається усвідомленим батьківством, за віру в мене й надання сил.

Ну і, звичайно, Ірині Запотоцькій – за те, що ця книга побачила світ.

ДЯКУЮ!

Рецензії та відгуки

«Ця книга присвячена темі усвідомленого батьківства як необхідної умови для щасливого зростання й розвитку дитини. І в цьому її найбільша цінність. Адже того, як бути хорошою мамою, не навчають ані в садку, ані у школі, ані навіть у найкращому вищому учбовому закладі. А тому більшість мам має два шляхи реалізації в материнстві: відтворювати досвід своїх матусь-бабусь, покладаючись на їхню думку й поради, або шукати свій секрет успіху в новій для себе ролі мами.

Щодо першого варіанту, то в наш час стрімкої зміни довкілля буває складно, а то й неможливо або недоцільно переносити досвід батьківства попередніх поколінь на сучасних діточок. Я вже не кажу про те, що не так багато молодих мам прагнуть бути у всьому схожими на власних мам. І тоді їм на порятунок прийде книга Альони Попової «Мама 3.0: хочу і буду!».

У своїй книзі автор у живій, іноді іронічній формі, легко й невимушено розповість про власний досвід материнства, підкаже напрямки для подальшого розвитку, освітить основні методики виховання та дасть практичні поради з організації життя, наповнення себе для мами як з дітьми, так і за їхньої відсутності.

І нехай не всі наведені автором методики та рішення застосовуватимуться вами на практиці (адже і ми, і наші діти не схожі один на одного – мої двоє діток, наприклад, не ходять до садочка, виховуються вдома, та й методика Монтессорі в нашій сім'ї не прижилася), проте я щиро вважаю, що будь-яка, навіть досвідчена мама знайде в книзі Альони Попової безліч нових ідей і натхнення для їхньої реалізації».

Ольга Онуфрійчук, редактор порталу Prostobaby.com.ua, мама Насті та Катрусі, 5 і 2 рочки

«Як сказала моя подруга після пологів: «Ніхто не попереджав, що буде так складно». Я також відчула на собі післяпологову депресію, коли дитина кричить цілодобово, а ти від недосипання божеволієш.

Здається, що це не закінчиться ніколи. І тут я згадала, що в мене є чудова мама-консультант Альона Попова. Все те, що написано в цій книзі, вона ось так само з позитивом викладала днями в телефонну слухавку. І, ви знаєте, це реально ПРАЦЮЄ! Її позитив і правильний підхід до дитини, яким вона із задоволенням ділиться під час своїх консультацій, лекцій, допомагають мені стати хорошою мамою.

Я вважаю, що батьківство – ця «робота», ця «посада» – передбачає все: труднощі новачка, необхідність навчання, набір досвіду, кар'єрний ріст, курси підвищення кваліфікації. За допомогою інформації, яку Альона оформила у книгу, за рік і дев'ять місяців мого материнства я помітила, як «просунулася». Адже під час спілкування з дитиною необхідно враховувати її психологічні особливості, емоційний стан, настрій, а цього майбутніх мам ніхто не вчить. Я за усвідомлене материнство. Дуже шкода спостерігати за дітками, яких принижують, смикають, на яких кричать батьки, впевнені у власних «методах виховання». Такого не має бути!

Тому рекомендую кожному для прочитання цю книгу. Емоції дітей і батьків, розвиток емоційного інтелекту, індивідуальність у малюкові, як створити правильне середовище, як підготувати дитину до появи молодшої й до дитячого садка, як наповнити себе – хіба це не мегаактуально для кожної мами? Особисто я частину вже освоїла й успішно застосовую, багато чого ще попереду. Альоні бажаю успіху, а всім батькам – працювати над собою!»

Брикульска Юлія, доктор, щаслива дружина й мати Нікоса, 1 рік 9 місяців

«Я – щаслива мати чудового хлопчика. І хочу, щоб моя дитина росла й виховувалася в гармонії із собою та навколишнім світом. Моє завдання – грамотно й невимушено, з любов'ю надати їй таку можливість.

Ця книга – чудовий навчальний посібник, підказка для майбутніх і теперішніх свідомих мам. Я повністю згодна з автором, що батьківство має бути усвідомленим. Передусім треба підготувати себе. Своє сприйняття й розуміння того, що відбувається. Ми відповідальні за наших дітей. Співпраця й підтримка допоможуть дитині досягти повноцінного, гармонійного розвитку, сприйняття себе як особистості.

Багато корисної інформації про вагітність і пологи – як підготувати свій організм до такого зворушливого моменту.

Взяла для себе чимало практичних порад. Таких, як дошка емоцій, фрази для похвали, облаштування навчального середовища вдома. Також дізналася, як справлятися з емоціями малюка і своїми. Як наповнювати себе для того, щоб віддавати ще більше любові й тепла рідним і близьким.

Одкровенням для мене стала бодинаміка – те, як пов'язані тіло й характер. Фізичне і психічне. Все розписано дуже доступно, з огляду на вік дитини та її потреби в цей період. Практичні завдання для того, щоб уникнути невдач.

Дізналася багато корисної інформації про планування другої дитини (а я планую!). Як уникнути проблем і як підготувати первістка до такого усвідомленого кроку тата й мами.

Книга наповнена добротою й участю автора. Її поради не залишать байдужою жодну жінку. Підштовхнуть до раціональних висновків та відповідей на животрепетні питання. Книга вчить: любіть своїх дітей! Не заважайте їм рости повноцінними, осмисленими й розвиненими особистостями!»

Світлана Нужна, мати Мишка, 2 роки 8 місяців

********************************************************

«Що? Яке ще усвідомлене батьківство? Я прочитала безліч подібної літератури і стільки вже знаю!» – багато хто подумає саме так… Але, прочитавши книгу Альони Попової «Мама 3.0: хочу і буду!», переконуватися у зворотному починаєш негайно!

Зізнаюся, що я не мама-монтессорі й ніколи нею не була, чи то через те, що не знала, що це, чи то не було під рукою такої чудової книги, у якій би описувалися практичні поради з організації життя мами з дітьми. Прочитавши цю книгу, я зрозуміла, що дитину потрібно не примушувати, а стимулювати – до саморозвитку й самонавчання.

Дитина має іти своїм шляхом, реалізовуючи власний неповторний, притаманний тільки їй життєвий потенціал. А наше батьківське завдання – лише допомагати їй в організації життєдіяльності: забезпечувати побут, створювати правильне навчальне середовище. Тому тепер я ЗА усвідомлене батьківство! А ви?»

Надія Харченко, мама Катюші, 5 років

********************************************************

«Скількох переживань і сумнівів можна уникнути, якщо заздалегідь підготуватися до щасливого материнства! Зробити це неможливо, використовуючи лише книги з теорії виховання або догляду. Вся теорія вилітає з голови зі свистом, щойно ви опиняєтеся сам на сам із малюком. І ніщо так міцно не застряє в голові, як історія, справжній досвід. Книга Альони Попової «Мама 3.0: хочу і буду!» – це збірник практичних порад, живих прикладів того, що, де й коли. Простіше кажучи, довідник відповідей на популярні питання «Куди бігти?» і «Що робити?».

У мене трирічна дочка, і з багатьма речами, описаними у книзі, я встигла зіткнутися. Читаючи, я розуміла, що з радістю порекомендувала б її самій собі років зо три тому.

Інформація викладена стисло й чітко, а головне – настільки доступно, що буде зрозуміла всім. Складні теоретичні моменти подані через приклади й ситуації. Прочитала книгу з величезним задоволенням і запам'ятала її як найкращий подарунок для подруг, які збираються до пологового будинку.

Спокійний впевнений тон книги – це якраз те, що потрібно почути будь-якій мамі немовляти й дошкільника. Навіть якщо ваші діти вже давно виросли, ви не пошкодуєте часу, проведеного за книгою: читається, як любовний роман. Втім, а що, як не роман, є взаємини з дитиною? Злети, падіння, пристрасть – купа емоцій!»

Альона Дождьова, автор проекту «Джерело творчості»

Вступ

Дитина бажана – це мрія. Коли вона є – це чарівно. Від цього стає тепло. З малюками завжди весело й цікаво. І допитливо: що ж буде далі…

Вітаю!

Мене звати Альона Попова, я консультант для мам, мама-монтессорі, автор проектів «Мама нОва» та «Інтернет-мама».

У ваших руках – відмінний путівник для майбутньої і нинішньої мами малюка від народження до семи років.

І ось що вам тепер потрібно зробити:

– виділити час для себе (дитина спить чи в садку/школі/на прогулянці з чоловіком або бабусями);

– приготувати чашечку чаю (або кави), а можливо, фрешу чи смузі, ну або просто води;

– зручно розміститися у кріслі/на дивані/улюбленому стільці;

– розгорнути мою книгу…

– …і читати, читати, читати…

– …а потім впроваджувати, впроваджувати, впроваджувати :)

Готово? Тоді починаймо.

Як я прийшла до усвідомленості

У мене двоє хлопчиків. Зараз їм 4 і 6 років, обидва навчаються у Школі Монтессорі.

Ще коли я була ученицею четвертого класу, від батьків своєї однокласниці я дізналася, що поруч із нашою школою є пречудовий дитячий садок, у якому все не так, як зазвичай: дітки розвиваються індивідуально, іграшок у них немає, а є «роботи», і вони роблять те, що самі вибирають.

І так склалося, що моя мрія в один прекрасний момент стала метою, була записана в щоденник і зрештою здійснилася. Ось уже понад п'ять років, як я доторкнулася до методу Монтессорі, і не просто жодного разу про це не пошкодувала, але й БАГАТО ОТРИМАЛА.

Я обрала для себе усвідомлене батьківство: хочу, щоб мої діти росли СОБОЮ. Не повторювали мою долю, не втілювали мої мрії, а розвивалися згідно зі своїми здібностями, талантами, закладеними в них природою. Тому я й обрала для своєї сім'ї педагогіку Марії Монтессорі – систему, у якій головна – ДИТИНА. А батьки лише слідують за нею.

Так, я маю бути на відстані витягнутої руки, щоби допомогти, якщо їй це знадобиться. АЛЕ! Я дозволяю їй самій вибирати. Дозволяю помилятися й робити висновки. Приймаю її саму і її вибір. Бо люблю. Люблю безумовно. І ця безумовна любов є основою мого усвідомленого батьківства.

Чому я обрала Монтессорі

Більше про сам метод я розповім у розділі «Мама (до) першокласника», а тут просто напишу, чому я обрала його для своєї родини, ще не заглиблюючись у філософію. Я просто взяла на віру і почала впроваджувати принципи, які нам запропонували.

Що ж мені подобається в методі Марії Монтессорі? Головне – дитину навчає довкілля, а батьки виконують лише допоміжну роль: вони можуть допомогти, якщо малюк їх про це попросить.

Основа методу – віра в те, що якщо дати дитині необхідну свободу й відповідну освіту, забезпечити всі її потреби, виховувати в ній упевненість у своїх силах, любов до життя, поважати й очікувати від неї такого ж ставлення, то в майбутньому вона реалізує себе повною мірою.

Завданням батьків є підготовка дитини до життя, а не до школи

(що особисто для мене дуже важливо).

Ось 15 обіцянок, які нам запропонували дати самим собі на початку нашого батьківського шляху:

1. Перестати робити зауваження дитині на очах у сторонніх.

2. Не обговорювати проблеми виховання дитини в її присутності.

3. Не кричати на малюка, особливо якщо він не зробив нічого жахливого.

4. Пам'ятати, що в кожної дитини своя швидкість, свої здібності і свій неповторний малюнок особистості.

5. Привчати до самостійності.

6. Навчитися частіше та щиро (!) хвалити малюка.

7. Іноді без приводу брати його на руки, міцно обіймати й цілувати.

8. Не віддарюватися від дитини іграшками, а проводити з нею більше часу.

9. Навчитися терпляче слухати.

10. Завести спеціальний зошит, де педантично записувати смішні історії з життя, а також забавні слівця, маленькі відкриття і важливі події.

11. Не обманювати дитину, завжди виконувати те, що наобіцяли, і не обіцяти свідомо нездійсненних речей.

12. Іноді дозволяти собі подуріти й пограти з дитиною на рівних.

13. Привчати малюка до праці, заохочувати будь-яку допомогу по господарству, нехай навіть від неї шкоди буде більше, ніж користі.

14. Не ставитися до часу, проведеного з дитиною, як до часу, втраченого для себе.

15. Перестати почуватися винними перед дитиною: краще виправляти огріхи, ніж знемагати від власної недосконалості.

«Не говори, що дитина помилилася, покажи дією, як можна зробити краще».

М. Монтессорі

У школі нас навчили тому, що дорослі мають змінити свої погляди на потреби дітей і навчати їх не так словами, як власним прикладом.

А також, що

дорослий, який не бажає змінюватися поруч із дитиною, об'єктивно є основною перешкодою для досягнення малюком свободи і природного розвитку.

І це дійсно так.

Ось принципи, на основі яких відбувається співпраця дітей і дорослих за методом Марії Монтессорі:

– звільнятися від почуття господаря дитини, знижувати свою активність у керуванні її діями;

– свою увагу спрямовувати не стільки на результат, скільки на процес діяльності дітей;

– головне для дорослого – допомагати розвиватися дитині, а не навчати її;

– не оцінювати дії дитини;

– не порівнювати дітей і наслідки їхньої діяльності між собою;

– не прислужувати дітям: все, що можна, їм слід робити самим. Діти мають рівні права з дорослими;

– сприяти тому, щоб дитина була спостерігачем різних проявів життя, зокрема почуттів і настроїв дорослого.

Буду мамою

Рішення прийнято

Ця книга – про усвідомлене виховання. Але я не можу пройти повз теми усвідомленої вагітності, бо дуже люблю працювати з «животиками» :)

Звісно, у житті трапляється всяке. Хтось може завагітніти «випадково», хтось іде до цього кілька років через перешкоди, а хтось запланував – і одразу збулося. Але яким би цей шлях не був, я надихаю вас іти ним усвідомлено. Розуміючи, що на вас чекає і чого ви хочете.

Я стала мамою вперше у 26 років. І це було заплановано. Але не все далося легко. Щойно ми вирішили, що хочемо стати батьками, як мій організм збунтувався. Протестував він кілька місяців, демонстрував погані результати аналізів, але тільки-но було прописано серйозне гормональне лікування, взяв і видав: «Вагітна!». Вдруге від бажання до вагітності минуло рівно шість місяців.

Це я до чого? До того, що якщо ви і вирішили стати мамою, не чекайте миттєвої вагітності. Так, можливо, вам пощастить і все станеться вже за місяць. Але в середньому дайте собі на здійснення мрії приблизно рік. І в цей час не смикайтесь, не рахуйте дні до овуляції, не вимірюйте базальну температуру, не зациклюйтеся!

Уявіть, скільки зірок має зійтися, щоб сталося диво :) Просто насолоджуйтеся часом зі своїм коханим. Адже це той казковий час, який може повторитися, а може й ні.

Багато жінок після першої «невдалої» спроби починають думати, що в них проблеми. Не варто! Нехай життя йде своєю чергою. Насолоджуйтеся моментом :)

Мрійте разом із чоловіком про те, що ви робитимете з малюком, куди їздитиме, підбирайте, які імена вам подобаються, але не ставте вагітність за єдину мету на цей момент.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.