Полная версия
Проект «Україна»: Архітектори, виконроби, робітники. Тексти
7. Ані в легенді про Хірама Абіффа, ні в Ритуалах немає згадок, чи був хтось із 183 600 будівельників Храму патріотом своєї країни?
Ми ж бо навіть не знаємо, із яких країн ті будівельники походили. Бо й сам факт, що великого будівничого один цар прислав до іншого, майже нічого нам не говорить ані про його походження, ані про його любов до батьківщини.
8. Творячи братерський ланцюг, ми не питаємо, чи всі брати з нього є патріотами?
9. Коли говоримо про універсальність масонства, про подорож зі Сходу на Захід, то при цьому не обмежуємося кордонами, мовами, культурними традиціями тощо – тобто всім тим, що є означеннями поняття «патріотизм».
10. До того ж, поняття патріотизму передбачає любов до свого народу. Але народ – це у більшості своїй профани, від яких ми бережемо свої таємниці, разом з іншими братами, котрі не належать до нашого народу. В жодній з масонських книг немає поняття «народ», натомість є поняття «Братство».
11. У «Книзі учня» про форму Ложі сказано: «її довжина зі Сходу на Захід, ширина з Півдня на Північ, висота – від Зеніту до Надіра. Що це означає? Що масонство всесвітнє».
12. Зустрічаючись з Братами з інших країн, культур, релігійних традицій, ми говоримо про загальнолюдські цінності. Чи любов до своєї батьківщини належить до них? Я думаю, що так. Але чи ми зможемо говорити з нашими братами з інших країн, наприклад Іорданії, Індонезії, Туреччини про цінності, виходячи кожен зі своїх патріотичних позицій?
13. Такої певності у мене немає. Тому ставлю перед собою і перед моїми Достойними Братами ці запитання: чи можна бути в Ложі адептом Королівського Мистецтва, а поза Ложею залишатися патріотом? Чи може масон взагалі дозволити собі бути патріотом? І якщо так – то за яких обставин?
Подібна ідея проголошена в Катехізмі 1800 р. знаменитої празької Ложі «Wahreit und Einigkeit»25, де містяться наступні відповіді та запитання:
Питання: «Що будують Вільні муляри»?
Відповідь: «Невидимий Храм, символом якого є Храм Царя Соломона».
П.: «Як називають Інструкцію для розбудови цього містичного будинку?»
В.: «Королівське Мистецтво» тому, що воно вчить людину управляти собою».
Саме тому Вільне Мулярство є Мистецтвом понад всіма Мистецтвами, є найбільш шляхетним і саме тому так і зветься «Королівське Мистецтво».
Royal Art // Encyclopedia, ІІ, 647«Найраніші письменники говорять про Вільне Мулярство як про «Королівське Мистецтво». Андерсон 26 використовув цей вислів 1723 р. таким чином, щоби показати, що це навіть не новий епітет (Constitutions, 1723, p. 5). Термін став звичним в усіх мовах і став синонімом Інституції (масонства. – Д. Я.), але мало людей не дивиться так глибоко, щоби зрозуміти справжнє значення цього терміну і навіть не спадає їм на думку, поставити запитання, відповіді на які мали би легко спасти на думку.
Ця відповідь повинна бути достатня для профанів, які недооцінюють кращі причини, але така відповідь не буде достатня для розумної ініціативної людини, яка прагне більшого філософського пояснення – яке є в гармонії з моральним та інтелектуальним характером Інституції (масонства. – Д. Я.).
Мій перший рік
Хочу коротко розповісти про те, як я опинився в масонстві і що змінилося в моєму житті після обряду ініціації.
Вірогідно, як і 90 % всіх італійців, коли я вперше почув про масонство, в країні вирував скандал навколо ложі P-2.
Майже все було зрозуміло – і кримінальний план ложі, і її політичний вплив. Зрозуміло було все, крім одного: що значить масонство? Що це таке?
Почав збирати інформацію. Інтернету тоді не було, тому початок мого пошуку був дуже складним. Я зіткнувся з книгами та метеріалами, які жодного стосунку до масонства не мали і були написані людьми, які жодного живого масона в житті не бачили.
Видертись з цих джунглів було дуже важко, якщо взагалі можливо. Отже, я вирішив звернутися до офіційних джерел. Мова їх документів була незрозумілою для мене, тоді профана, оскільки я, як і всі профани, був навчений та призвичаєний сприймати тексти через буквальну, а не алегоричну інтерпретацію.
Одного дня Велика Ложа Італії (La Gran Loggia d’Italia degli ALAM (Antichi Liberi Accettati Muratori) зв’язалася зі мною.
Мене запросили до однієї з лож. Того дня я вперше побачив традиційну масонську чорно-білу підлогу. Тоді я ще нічого не знав про її символічне значення, але, спостерігаючи за поведінкою масонів, які мене люб’язно приймали, відчув, що це місце було для них особливо важливим…
Прийшов той день, коли мені знову подзвонили. Ми домовилися про першу зустріч. Яким же було моє здивування, коли побачив людину, яка призначила мені зустріч. Він був точно таким, яким я уявляв собі справжнього масона. Пізніше зустрівся і з іншими представниками цієї ложі. Найпершу спільну рису, яку зауважив, характерна для них всіх: жоден з них не намагався мене в чомусь переконати, жоден з них не пропагував Орден – вони хотіли дізнатися мою думку про Братство! І тоді я зрозумів: якщо саме це і є масонство, я хочу бути його частиною! Саме тоді стався той момент, коли я абсолютно, без жодного сумніву зрозумів, як я хотів вступити до Братства…
Прийшов день і так званої «сліпої» співбесіди. Думки мої знову переплуталися. Ця співбесіда мала цілком інший характер, ніж усі попередні. Я був наляканий. Більш за все страшився, що мені відмовлять в прийомі із-за того, що я ніколи не був віруючою людиною, хоча і виростав в суцільно католицькій країні. Натомість завжди вірив в існування якоїсь вищої сили, яка впливає на все, що спостерігаємо навколо…
Ця співбесіда не спростувала, але і не підтвердила моїх побоювань, але лише відтермінувало їх…
Нарешті отримав, як профан, останній дзвінок… Відчував всередині якийсь дивний вихор, був радий, але переживав можливу перспективу непорозуміння, невдачі…
Вже початок церемонії ініціації дав мені контрастні, протилежні сигнали: біль від меча – але рука невидимого брата була завжди поруч: завжди готова провести мене через чуттєву та розумову сліпоту…
І ось настав довгоочікуваний момент – я був удостоєний честі вперше побачити обличчя моїх братів, подивитись їм в очі. То було почуття, яке важко пояснити, передати словами: якби в той момент я побачив свого найзатятішого ворога, навіть не помітив би його – настільки сильними, бурхливими були мої емоції, стільки позитиву було в моєму серці, в моїй душі. Я відчував їх теплоту так, нібито кожен з них обійняв мене…
Впродовж наступних тижнів зрозумів, що ті слова, які вимовлялися під час церемонії, мають справжню силу безпосередньо впливають на твоє життя, мають великі підтвердження в реальному світі. Адже я, так само як і багато інших людей, занадто часто чув великі слова, які приховували дріб’язкових людей. Саме в тому житті я навчився передбачливості, недовіри до людей. І це все одномоментно було букально знесено, розтоплено теплом моїх братів.
Саме це і є найбільш дивним уроком мого першого масонського року. Отже, що я люблю в масонстві? Насамперед те, що воно приймає різні підходи, поважає всіх, хто поважає масонство. І ці підходи часто-густо знаходяться всередині однієї людини.
Впродовж нашого життя ми самі є протиріччям в собі. Якщо читаємо якусь книгу в 15-річному віці, то вона передає нам одні смисли; перечитаємо в 30 – знайдемо інші, в 50 – ще інші. Саме тоді зрозуміємо, як сильно змінилися послання, яке передає нам цей текст. Саме тому ми повинні приймати і поважати мінливість точок зору інших людей.
Я люблю масонство тому, що в світі не існує іншої спільноти, яка приймала би тебе таким, який ти є незалежно від віри, політичної орієнтації, професії, походження. Немає в світі спільноти, в якій кожен член її, незважаючи на те, що не знає тебе особисто, завжди готовий допомогти тобі всім, чим може. Наприклад, просто поплескати по плечу – часами це має більшу вартість, ніж всі гроші світу.
Я люблю масонство тому, що не існує в світі такої спільноти, в якому допомога надається в тиші, беззвучно, яка не пропагується, не афішується.
Я люблю масонство тому, що не існує в світі такої спільноти, в якій той, хто 5 хвилин перед тим спрямовував свій меч проти тебе, пізнавши в тобі брата, готовий віддати за тебе своє життя.
Я люблю масонство тому, що не існує в світі такої спільноти, в якій ти можеш називати Братом Майстра твоєї Ложі.
Якщо знаєте, де ще можна знайти таке – зголосіться, я хочу це знати, оскільки все, що перерахував вище, вже знайшов.
Рівно рік тому.
Sword // Encyclopedia, II, 749—750«Меч в лицарстві був ознакою та символом лицарського (дворянського) стану. … Отже, в Тамплієрському Масонстві ми знаходимо, що цей символізм меча був збережений і говорить, що меч, за допомогою якого сучасний лицар був створений, наділений якостями справедливості, стійкості та милості. … В масонстві використання меча як частини масонського убрання обмежується вищими ступенями і ступенями тамплієрськими, коли, очевидно, він носиться як частина лицарського убрання. В символічних градусах його наявність в Ложі крім як символу, категорично заборонено».
Найдавніші релігійні тексти та символи, як джерело масонських праць
З дитинства знаємо, що цивілізації Єгипту та Міжріччя – найдавніші в історії. Разом з тим, цей постулат не дає відповіді на питання, які руйнують світогляд при більш детальному розгляді.
Ось ці питання:
Який справжній вік пірамід і хто їх побудував?
Чому так очевидна схожість розписів храмів Стародавнього Єгипту та Стародавньої Мексики?
Чому не вкладаються у чіткий хронологічний ряд гігантські споруди із найміцніших монолітів Стоунхенджа та загадкових статуй о. Пасхи?
Що нам відомо про походження древньої релігії Бон?
Чому мова Шумера не знаходить ніяких аналогів серед усіх відомих язикових груп, на відміну від інших стародавніх мов, так перемішаних між собою?
Звідки взялась десятинна система обчислення?
Хто передав нам теорему Піфагора задовго до її доказу?
Історія залишила нам ці дивовижні загадки в образах, легендах, символах. Причому саме символи володіють найбільшою інформативністю в плані находження першопочаткового та істинного сенсу джерел людства. Легенди ж детально описують місцезнаходження та культуру цивілізацій, які часом вважаються вигаданими. Адже насправді про Трою та Хеттське царство ми дізналися, відповідно, з «Іліади» Гомера та Ветхого Завіту. Але до тих пір, поки Генріх Шліманн не відкопав Трою саме в тому місці, де вказував автор стародавньої поеми, науковий світ навіть і не розглядав реальність описаних у древніх текстах подій.
Отже, священні тексти стародавніх релігій можуть бути достовірними джерелами історичних знань. І саме там варто шукати зародки символізму, який дійшов до наших часів.
Звернемося до священних книг зороастризму (Авеста), індуїзму (Веди), месоамериканських вірувань (Пополь Вух або книга Народу), які є найдавнішими священними книгами, що дійшли до наших днів, що визнається багатьма провідними вченими сучасності.
Згідно авестійським текстам, предки сучасних людей білої раси пов’язують свою містичну передісторію із сузір’ям Великої Ведмедиці. При цьому особливо виділялися друга від краю «ковша» зірка Міцар і та, що знаходиться поряд з нею, ледь видима неозброєному оку, зірка Алькор (їх розглядали як коня та вершника на ньому).
Найважливішого значення в зороастризмі набуває святість природних стихій (вогонь, вода, повітря та земля), як творінь єдиного Бога і які входять до дев’яти головних основ релігії. Згідно з вченням Авести, Світло є зримим образом Бога в буденному житті. Тому поклоніння світлу завжди було спрямоване на схід. Головним натільним символом прибічників вчення Авести являється зшита з одного куска тканини пов’язка на стегнах, яка нагадує фартух. Головним символом був палаючий вогонь, який ніколи не гасне в храмі, як і у нас, світло свічок, означає початок всіх робіт. Головним моральним правилом було: «Щасливий той, хто бажає щастя іншим».
Ведський хрест існує практично у всіх стародавніх релігіях і культурах. В «Слов’янсько-арійських ведах» старовірів зірка Інглія, яка складається з трьох трикутників, повністю співпадає з Масонською зіркою.
Ведський двоголовий орел, птиця Рухх, – стародавній прадід Масонського орла відбитий на прапорі, який астронавт Базз Олдрин встановив на Місяці.
Великого значення в релігійних схемах Майя, які зображені в епічних переказах Пополь Вух, має символізм Сонця, Місяця, Вогню, Води та Землі. Ритуал «Дім випробовувань» записаний в цих описах майже повністю відповідає втаємниченню першого градуса.
Стародавні релігійні тексти описують життя людей в доісторичний період і подають свою історію походження Землі, людей та катастроф, які спіткали людство. Але в багатьох із них закладені ті паростки символізму та екзотерії, які ми намагаємось пізнати в період наших праць. Стародавні релігійні артефакти підтверджують існування у минулому п’яти стародавніх народів, які мешкали на землі. Звичайно, час, геологічні та кліматичні зміни супроводжувались Великим переселенням народів. Але, кожна з п’яти прадавніх рас Землі внесла свій внесок у загальну культуру людства.
Так, блакитна раса (згідно з Ведами) дала людям систему чисел, а також науковий аналіз. Жовта раса (описана у Пополь Вух) принесла вчення про гармонізацію часу та простору, практику здогадок (мантику). Завдяки чорній расі людство дізналося про тантричні та багато магічних практик. Червона раса дала нам вчення про трансформацію речовини – алхімію та медичні знання. Внесок в культуру людства білої раси, про яку вказується в Авесті, – це вчення про космічний закон, про протистояння світла та темряви та про перемогу світла над темрявою.
Джерелами майже всіх точних наук, які сьогодні відомі людству, являються частиною прадавніх храмових культур. І хто знає, може пізнання символізму стародавніх традицій дасть нам ті знання, які ми втратили споруджуючи матеріалістичний світ.
Головне, що дає сучасному людству історія та археологія, – це система стародавніх символів. Ці символи взаємодіють за законами легенд, породжуючи образи. Образи складаються в містерії. Містерії породжують храмове служіння. Храмове служіння з часом стає науковим знанням. Так виникли: теорія чисел (в минулому – храмові надписи Стародавньої Індії) та геометрія (містерії Піфагора), алгебра (прообразом якої є Кабала), хімія (згадаємо алхімію, так активно практикуючу в Стародавньому Єгипті) та, безперечно, медицина (яка виникла на основі обрядів бальзамування та муміфікування).
1717 рік для кожного із нас видатний. Але я впевнений, що історія братства заглиблюється своїм корінням у добіблійні часи. Відомий вавилонський історик Бероссус, спираючись на відомості шумерських авторів, датованих другим тисячоліттям до н. е., писав наступне: «І тоді вони написали свої знання на двох кам’яних колонах, щоб люди змогли оволодіти ними після потопу…»
Мабуть, так і відбувається....
…«Масонство справді є релігійна інституція; і на цьому ґрунті переважно, але не тільки Масонство є релігією, яка має бути захищена»…
Перші враження від ініціації
Все мало і має свій початок…
…Батько повернувся з війни інвалідом… Однак відмовився від пропонованих йому «легких» робіт. Він став каменярем, заготовляв камінь для господарських потреб. Трудодень – кубометр… Мені було шість, коли мати почала доручати мені носити йому обід. Отоді я вперше побачив, як батько обробляє камінь. На моїх очах багатотонний кам’яний велет за допомогою маленького молотка (не молота!) перетворювався у ті кубометри… Це – моя пам’ять, моє дитинство, і моя школа, де кожен камінець ніби вистилав ту бруківку-дорогу, благословенну моїм батьком…
…Отримав педагогічну освіту, працював за фахом, однак почало спадати на думку, що сама освіта якось дивовижно обмежена, ніби кудись навмисне закрита дорога. Почав шукати шляхи самовдосконалення, приступив до вивчення психології та богословських наук (у пам’ять свого діда-священника). На філософський факультет університету прибув у свої немалі вже роки для того, аби перевірити надумані мною теорії, боячись, по суті, схибити чи й навіть божевілля.
Так, Фалес, Геракліт, їх архе27 оволоділи мною на довгі роки… Поступово зрозумів, що профанний світ має свої принади, але «попіл Клааса стукав та стукав у моє серце», штовхаючи кудись, у незвідане…
Найбільшим своїм здобутком вважаю знайомство з основами деїзму, чи символічного (філософського) мулярства, де відшуковував особливі пункти власної незгоди – так звані втаємничені коди. Їх декодуванням і займався. В аспірантурі вже продовжив вивчення теорії пізнання…
Багато років свого життя присвятив вивченню давньоіндійських Вед, давньогрецького Міфу, Біблії, відкривши, по суті, єдину істину: вони ведуть мову про одне і те ж. Цим і зайнявся…
Визнаю: навіть «під пов’язкою» мене турбувало лише одне питання: на скільки вибудуваний мною образ вільного муляра відповідає дійсності. А відповідаючи на запитання братів, розумів, що у моїй печері не все гаразд. Так, необхідно вийти з печери, і вони осягнуть все новим світлом.
Так, лук Геракла варто ототожнювати з луком Одіссея.
Але і сам лук – це струна-вісь-мозок. Вісь поєднує Небо і Землю, тіло і дух. Ця ж вісь визначається як Сушумна, Шу(меру), Субару (Сибір), Гора. Лук – він же і Дханур. В обох культурах лук уособлює одні і ті ж якості чи можливості людини.
І Біблія, і Міф – все це роботи одного пізнавального рівня, але в різних ареалах культури. Основним способом викладу втаємниченого знання слід визнати параболу.
Вона і є тим способом запису особливої мудрості, який потребує декодування. Так, декодування, але агентом останнього повинен стати сам суб’єкт. Особливим фактом є те, що спонукою до тлумачення параболічної культури і є Великий Будівничий Всесвіту – Логос, Слово, Істина.
Водночас, історія культури цікаво датує появу Святих Книг28, ведучи мову про них як писемні пам’ятники. До Книги Священного Закону належить і т. зв. Новий Завіт, який був сформований в 45—140 рр. н. е. Складається з 27 книг, у т. ч. чотирьох Євангелій (від Матвія, Марка, Луки та Йоана). З точки зору християнства, Новий Завіт є Одкровення Боже, відкриття людству Творцем Самого Себе і Своєї волі. Хоча варто вести мову і про усний (підготовчий) етап їх формування. Особлива форма викладу їх змісту визначається як одкровення. До того ж, їх зміст задавався і спрямованістю, і призначенням, формуючи магістральні шляхи розвитку людства в цілому.
Наступний історико-культурний крок – формування особистості, її соціально-психологічного типу. Цей етап розвитку людини слід співвідносити з так званим героїчним епосом – Махабхаратою, Рамаяною, «Іліадою», «Одіссеєю» тощо (особливе місце займає Старий та Новий Завіт як складові частини Біблії).
Але варто звернути увагу на інше, наприклад, Махабхарата має іншу назву – Джая (Перемога). І мало хто здогадується, що йдеться про віртуальну (можливу, духовну) перемогу над самим собою, тобто йдеться про вдосконалення.
Мені ж приходиться зробити ще один висновок: природна, біологічна доцільність діяльності людини не обмежується лише профанним способом пізнання. Іншими словами, якщо ведична Махаяна29, наприклад, веде мову про шлях для всіх, тобто широкий, і, водночас, доступний, то Хінаяна30 – шлях для обраних. Подібну ознаку, на мою думку, варто вбачати і у етимологічному статусі суфізму. Подібне існує і у християнській культурі – шлях пустельників, печерників…
Мулярство – це віднайдений та виплеканий людством шлях, який і веде до пізнання Духу, спочатку свого, усамітненого, можливо і самотнього, а потім і Безмежного, Вічного…
Тому, переступаючи поріг Храму, хочу звідати Вищу Мудрість, щоб зрозуміти і осягнути, нарешті, мудрість Демокрита, який на схилі своїх літ осліпив себе, щоб тілесний зір не заважав бачити Бога....
Initiation // Encyclopedia, І, 353«Ініціація – термін, який вживали Римляни, який означав допущення до священних і таємних обрядів містерій. Термін походить від слова initia, яке означає перші принципи науки. Так Юстин (Lib., XI, c. 7) говорить про Мідаса, Короля Фригії, що він був ініційований в містерії Орфея. «Ab Orpheo sacrorum solemnibus initiatis». … Масони адаптували слово з латинської мови для означення прийому до їх Порядку (Order). Це часто спеціально вживається до прийняття в Перший Градус, але для того, хто був прийнятий Учнем, краще говорити «був Введений» (to be Entered)».
Братерська допомога
Урочистим і символічним є обряд посвячення профана до Братерства Вільних Мулярів. В той саме час сприйняти, зрозуміти глибинний зміст, значення символів і знаків під час ритуалу посвячення неможливо. Тому Учні Вільних Мулярів постійно звертаються до Ритуалу посвячення як до скарбниці знань і значень тих символів і слів, що були побачені та почуті під час стародавнього та прийнятого ритуалу ініціації до Вільного Мулярства.
Одним з цих слів є «братська допомога». Спробуємо зрозуміти смисл цього терміну. А для цього, найперше, треба відповісти на такі питання:
1. Якими переконаннями повинен керуватися Брат при допомозі іншому Братові?
2. Які дії для допомоги Братові повинен вчинити інший Брат згідно зобов’язань, взятих на себе під час ініціації?
3. Де знаходиться межа Братерської допомоги?
4. Як краще звернутися до Брата за допомогою якщо така потрібна?
Масонство вчить: «Обов’язком Вільного Муляра є… допомагати Братові, поспішати назустріч його потребам, підтримувати його в нещасті, укріпляти його своїми порадами і своєю внутрішньою переконаністю. …Кожна відмова допомогти Братові є порушенням присяги. Дружні взаємини у Братстві є не тільки почуттям, але й обов’язком, і тому вивищуються у доброчинність…»
