До зірок

– Дивіться! Починають наповнювати повітряну кулю! Цікаво, о котрій почнеться феєрверк?

– А ви дивилися на феєрверки?

– Ні, я тільки сьогодні збирався глянути. А ви?

– Ох, я дивилася на них щовечора. Там працює мій брат, допомагає запалювати петарди.

– Ого!

Він подумки себе запитав: як відреагує її брат, коли дізнається, що його сестричку «підчепили» незнайомці? Його цікавило: чи вона не почувається так безглуздо, як і він? Вже, либонь, пізно, а він пообіцяв прийти додому не пізніше ніж о пів на восьму, бо інакше його нікуди завтра ввечері не відпустять. Безіл наздогнав Елвуда.

– Гей, Еле, – гукнув він, – куди ми йдемо?

Елвуд обернувся і підморгнув:

– У «Старий млин».

– Еге!

Безіл знову відстав – і побачив, що за час його нетривалої відсутності Ріплі з їхньою спільною супутницею взялися під руки. Крізь його тіло пробився струм ревнощів; він ще раз, пильніше, приглянувся до цієї дівчини й усвідомив, що вона навіть симпатичніша, аніж він думав. Бездонні карі очі наче прокинулися від блиску вогнів, немов і сама вечірня прохолода, ці очі обіцяли чимало бентежливих моментів.

Йому теж захотілося взяти її під руку, але момент був втрачений: ці двоє вже реготали – мабуть, без причини – в унісон. Спочатку дівчина запитала, чому він постійно хіхікає, а він тільки розсміявся їй у відповідь. Тепер обох душила нестримна хвиля реготу.

Безіл з огидою покосився на Ріплі.

– В житті не чув такого безглуздого реготу, – неприязно кинув він.

– Невже? – зареготав Ріплі Бакнер. – Невже, крихітко?

Від сміху Ріплі зігнувся навпіл, дівчина теж хихотіла. Мов струмінь крижаної води слово «крихітка» подіяло на Безіла. Від хвилювання він дещо забув – це схоже на те, коли каліка часом забуває про свою кульгавість, поки не почне бігти.

– Думаєш, що ти в нас великий хлопчик? – відізвався він. – У кого ти поцупив штани, га? У кого поцупив? – він вклав у цю тираду весь свій запал і ледь не додав: «Адже це штани твого батька», коли вчасно згадав, що батько Ріплі, як і його батько, помер.

Парочка попереду вже дійшла до входу «Старого млина» й чекала на них. Там панував затишок, і в дерев’яному мисі штучної ріки злегка погойдувалося пів дюжини човнів. Елвуд із дівчиною сіли на переднє сидіння, і його рука миттєво обійняла її за плечі. Безіл допоміг влаштуватися іншій дівчині на кормі й сів поруч, однак, пригнічений, навіть не чинив опору, коли між ними втиснувся Ріплі.

Човен відчалив, і вони відразу потрапили у безкраю лунку темряву. Десь попереду, в іншому човні, чулися співи; голоси було ледве чутно, і це здавалося романтичним. Що ближче вони підпливали, то більш таємничим ставав спів над звивистим каналом, а човни проходили майже поряд, розділені невидимим серпанком.

Три горлянки заволали й завили, а Безіл проявив винахідливість і спробував переспівати Ріплі, щоб реабілітуватися в очах красуні, та за мить, окрім його власного голосу й безперервних глухих ударів човна по дерев’яних берегах, лунала лише тиха ніч. Він, навіть не глянувши, зрозумів, що Ріплі вдалося обійняти дівчину.

Їх винесло в багряну заграву: це була сцена пекла зі злорадними демонами й грізними язиками паперового полум’я; тут він розгледів, що Елвуд та його дівчина сидять, притулившись щокою до щоки. Потім знову підкралася темрява, з якої доносився лишень ласкавий хлюпіт води та спів того ж хору. Якийсь час Безіл вдавав, нібито захоплений щебетом тієї капели: він намагався докричатися до співаків, пускаючи двозначні репліки на тему близькості. Тоді він зробив грандіозне відкриття: шаланду можна розгойдувати. Безіл тішився цією убогою розвагою, допоки лютий Елвуд Лімінг не обурився й не зарепетував:

– Гей! Що ти в біса робиш?

Урешті-решт, вони причалили біля виходу, і обидві парочки розімкнули обійми. Безіл понуро зістрибнув на берег.

– Дайте нам ще кілька квитків, – гаркнув Ріплі. – Ми хочемо ще!

– Без мене, – протягнув Безіл з ідеально вдаваною байдужістю. – Я маю вже йти.

Ріплі переможно зареготав. Дівчата захихотіли у від- повідь.

– Ну, бувай, крихітко, – глузливо вигукнув Ріплі.

– Стули пащеку! Бувай, Елвуде.

– Бувай, Безіле.

Човен йшов на другий заплив, руки знову торкнулися дівочих плечей.

– Бувай, крихітко!

– Бувай, здоровило! – заволав Безіл. – Де ти штани поцупив? Га? Де штани поцупив?

Та човен вже проковтнула темна паща тунелю, залишивши позаду відлуння принизливого реготу Ріплі.

II

У всі часи хлопчакам хочеться якомога швидше стати дорослими. Причина цього криється в тому, що своє невдоволення заборонами, котрі отруюють життя молодих, вони, часом, висловлюють вголос, тоді як радісні періоди дитинства, які їх цілком влаштовують, мають своє вираження у вчинках, а не словах. І Безілу іноді хотілося бути трохи старшим, але тільки «трохи» – не більше. Раніше проблема довгих штанів не видавалася йому такою суттєвою: одягти їх він, либонь, і мріяв, але цей предмет гардеробу не мав такого романтичного значення, як, скажімо, футбольна або офіцерська форма, чи навіть шовковий циліндр й пелерина, в яких ночами шляхетні грабіжники крадькома виходили на вулиці Нью-Йорка.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Примечания

1

Геттісбурзька промова (англ. Gettysburg Address) – одна з найвідоміших промов у історії США, виголошена 19 листопада 1863 р. шістнадцятим Президентом США Авраамом Лінкольном на церемонії відкриття Національного кладовища в Геттісбурзі, штат Пенсільванія.

2

«Хоум-ран» (Home run) – міцні американські цигарки, що випускалися з кінця XIX ст. до початку 1970-х рр. Назва походить від бейсбольного терміна, що позначає удар, завдяки якому м’яч перелітає крізь все ігрове поле. На пачці зображувалися два бейсболісти: кетчер та пітчер.

3

Гаррісон Фішер (1875–1934) – успішний американський комерційний художник та ілюстратор. Створені ним образи дівчат із вищого світу вважалися еталоном американської краси.

4

Традицію танці «хучі-кучі» привезла в Європу 1925 р. афро-американська танцівниця Жозефіна Бейкер. Її відомий «банановий танець» (отримав назву від шкурки банана, який залишався єдиним предметом одягу танцівниці) – це комбінація танцю живота й стриптизу. Вже в 30-ті роки «Hoochie Coochie Mamma» означало «дівчина легкої поведінки».

5

Битва під Геттісбургом (англ. Battle of Gettysburg) відбувалася 1–3 липня 1863 р. в околицях Геттісбурга. Найкривавіша битва Громадянської війни в США. Війська США під командуванням Джорджа Міда відбили атаки конфедератів і змусили їх відступити за річку Потомак.

6

«Блатц Вайлдкет» – ця марка автомобіля вигадана Фіцджеральдом; в оповіданні, найімовірніше, йдеться про стильний та модний двомісний спортивний автомобіль марки «Штутц Біркет», що випускався з 1912 р. – Прим. ред.