Війна

10 грудня. Вівторок

Минулої ночі прибрали барикади з Лютеранської, Банкової, Інститутської та Грушевського. Коли я йшов пішки з культурного центру «Майстер-клас» після вечірки, організованої Французьким інститутом, на вулиці було холодно та безлюдно. Печерська лавра з її надбрамною церквою здавалася декорацією для зйомок якогось історичного фільму. А коли дійшов до метро «Арсенальна», побачив величезну військову машину радянського часу. Незрозуміло, для чого її було зроблено – чи то для тарану барикад, чи то для пробивання дірок у стінах будинків. Далі по Грушевського поруч із Будинком офіцерів з паркових лавок було зроблено перший ряд барикади, а другий – вже з ламаних меблів, залізних сміттєвих урн та іншого підручного матеріалу. Біля вогнищ, які палали в залізних бочках, було багатолюдно. Перед барикадою стояли бійці «Беркута», за барикадою – майданівці й просто ті, хто прийшов із ними поговорити про політику. Зокрема, кілька жінок, чиї голоси якось по-особливому виділялися на тлі цієї революційної картинки. Далі, за барикадами, знову стояли солдати. Коли я звернув за Будинок офіцерів, то побачив невеликий прохід між стіною вевешників, які стояли зі щитами, і стіною будинку. Поблизу вевешників проходив маленький мітинг, якась жінка в мікрофон зверталася до них зі словами «Я – мати п’ятьох дітей». Солдати дивилися на неї втомленими очима. Трохи далі по Інститутській – знову солдати, тільки вишикувані вже в колону і ніби як готові кудись іти. Голова колони «дивилася» вниз, на Майдан. Я йшов і все фотографував. А сьогодні вранці виявилося, що барикад більше немає, але при цьому ніякої інформації про зіткнення з міліцією, про поранених і заарештованих. Дивно.

13 грудня

Повернувся з Луцька разом із Петром Коробчуком і Миколою з «Твердині». Заїхали до мене, поснідали, випили кави і пішли на Майдан. День сонячний і холодний. Чудовий настрій. Зупинилися спочатку на Прорізній у сквері, фотографував гостей на рекламних лавках, зроблених у формі кавових чашок. Пройшли через декоративну барикаду на стику Прорізної та Хрещатика і тут же на тлі наметів побачили аніматорів у костюмах героїв із діснеївських мультиків – Панду з «Кунг-фу панда» і білочку з «Льодового періоду». Панда видалась актуальнішою, враховуючи, що хлопчаки будинку часто вигукують «Панду геть!» – дитячий парафраз на кричалку «Банду геть», яка тисячі разів звучить на Майдані. Фотографувалися з дядьком у костюмі Панди. У нього теперь немає твердої такси за фотографію з ним. «Давайте, скільки можете!» – сказав він. Микола дав йому 10 гривень, я – теж 10. Знайшли майданівський намет із написом «Волинь». Петро і Микола сфотографувалися на тлі намету земляків, і ми вирушили на Майдан. Навколо повно туристів. Усі радіють сонцю та фотографуються на тлі революції. Багато росіян. Виявляється, якась турфірма у Краснодарі організовує тури на Майдан і робить непоганий бізнес. Квитки на літаки між Києвом і Москвою теж розкуплено, такого ажіотажу давно не було. Російські шоу-зірки летять фотографуватися на тлі барикад. Вже засвітилися телеведуча Собчак і стиліст Звєрєв.

Поки мене не було в Києві, барикади на Інститутській і біля ЦУМу «добудували». Це не складно, адже погода дозволяє! Люди просто набирають у мішки сніг і відколені від дороги шматки товстого льоду та піднімають ці мішки на вершину барикади. Тепер вони явно вищі 4-х метрів у висоту. Може, навіть 5 метрів. Щоправда, штурму, незважаючи на побоювання та погрози влади, не було. Не було, але рано чи пізно буде – до Києва продовжують стягувати міліціонерів і «беркутівців» із Донецька, Рівного, інших регіонів. А поки що атмосфера на Майдані та Хрещатику святкова, а з цими «пандами» і «білочками» взагалі майже карнавальна.

У Володимирі-Волинському два дні тому мене вразили ціни на «бізнес-ланчі». Ще недавно я думав, що найбіднішим містом України є Севастополь, адже саме там я бачив вивіски на кафе з найнижчими цінами на бізнес-ланч – 19 гривень за три страви і напій. Але Володимир-Волинський переплюнув Севастополь. Не знаю тільки: за бідністю чи за щедрістю. Бізнес-ланч за 11 гривень! Я, щоправда, не пообідав у кафе з такими цінами. Просто не було часу, треба було повертатися до Луцька. Може, так впливає близькість польського кордону, до якого від цього містечка 16 км? Може, поляки їздять сюди обідати заради економії??

Православна церква Московського патріархату знову подала свій голос проти Майдану. Цього разу вустами протоєрея Андрія Ткачова, настоятеля храму Агапіта Печерського. Варто цитувати дослівно: «Такий анархізм мене взагалі не радує. Тому що у нас демократія не пряма, а парламентська, представницька. Тоді потрібно валити всі основи нашої держави. Але у мене ніколи не було представників у владі – за всі 20 років незалежності цієї держави. Це не означає, що я мушу ходити на Майдан і кричати. Я туди не піду і дітей не пущу, бо це марно. Я нікого не благословляю ходити на Майдан. Бо не вірю, що мільйон людей із обмеженими думками народять хороше рішення просто через кількісну більшість. Тут знову виникає питання до громадян цієї країни – ви хочете в Європу чи ви хочете побудувати комунізм в окремо взятій країні? На одному і тому ж Майдані зібрані ті, хто просто хоче в Європу, ті, хто не хочуть, треті – чогось іще. Але їх об’єднує одне – вони всі проти влади. А протестні настрої не плодять креативу».

Цікаво, який іще «креатив» плодитиме Московський патріархат?!

Учора ж показали по телевізору круглий стіл, організований Януковичем для національного примирення. Українських студентів за цим столом представляв якийсь рожевощокий пухкий хлопчик, який виступав проти Європи і взагалі виявився членом організації «Молоді регіони», тобто просто представником «гітлерюгенду» Януковича.

За вікном замість снігу капає дрібний дощик. Значить, температура до вечора піднялася. Сподіваюся, потепління не буде, інакше барикади почнуть танути і це може прискорити їх штурм міліцією. Налив собі стаканчик джин-тоніка. Допиватиму – і спати! Доброї ночі, країно!

14 грудня. Субота

Азаров збожеволів. Він сказав, що ми відмовляємося від зближення з ЄС тому, що Україна не готова до одностатевих шлюбів! Раніше ідіотською антиєвропейською пропагандою займався в Україні тільки кум Путіна Медведчук, але тепер йому на допомогу прийшов увесь український уряд! І це при тому, що Янукович кілька разів відмовлявся призначати Медведчука прем’єр-міністром або віце-прем’єром, чого щоразу під час зустрічей із Януковичем вимагав Путін. Цікаво і сумно.

Сьогодні їздили в «Сільпо» на Борщагівку. Закупили продуктів собі і мамі-Раї з татом-Юрою. Заїхали до них. Мама переживала, що нічим нас годувати. Пили чай із тортиком. Хлопчаки гралися з кішкою Мурочкою. Вона, відповідно до свого літнього віку, була лінива і повільна. Зрештою пішла від Тео і Антона та влаштувалася під гарячою батареєю. До старості не тільки люди відчувають зайвий холод навіть у нормальну погоду, а й кішки!

Як завжди, мама скаржилася на батька. Він знову поламав навушники, в яких дивиться ночами телевізор. Дивився о третій годині ночі на повну гучність. Розбудив її, вона прийшла у вітальню, влаштувала йому скандал. Боялася, що він розбудить телевізором сусідів знизу. Брат пообіцяв приїхати і полагодити навушники. Нічого нового. Здається, ці навушники з проводом завдовжки три метри ламаються вже не вперше. Хоча після сьогоднішньої розмови з батьком мені здалося, що він став чути краще. Його глухота іноді дуже вибіркова: він не чує те, що він не хоче чути, як він раніше не хотів чути наші з братом запитання щодо його комуністичних переконань.

Провели у мами-Раї і тата-Юри годинки півтори та повернулися додому. Намагався повернутися до написання «литовського роману». Просидів понад годину перед комп’ютером і нічого не написав. У голові тяжкість, і думки через неї робляться неповороткими, як черепахи.

Увечері спустився на Майдан. Там, після виступів політиків, на сцені грав «Океан Ельзи». Людей було море, на Майдан вийти не вдалося. Прогулявся до «Купідона», заглянув усередину, але нікого зі знайомих не побачив і вирушив до видавця Петі Хазіна на Терещенківську. Посиділи з півгодини, випили по кілька чарок домашньої наливки з журавлини і розійшлися.

16 грудня

Учора студенти винесли на сцену Євромайдану метрове «вухо Януковича» і вимагали, щоб він почув мітингувальників. Пообіцяли йому, якщо не почує Майдану, подарувати нові мізки. 2010-го року під час президентської кампанії на всіх білбордах і плакатах Януковича було зображено його «замислений» портрет, під яким великими літерами було присутнє його рекламне політичне «кредо» – «Почую кожного!» За три роки він явно нічого і нікого не почув.

Руслану, Мустафу Найєма і багатьох інших активістів Майдану почали викликати в прокуратуру на допити. Янукович оголосив, що знайшов трьох «крайніх», які відповідають за перший розгін Майдану. Це колишній офіцер КДБ, заступник секретаря РНБО Сівкович, голова Київської міської адміністрації Попов, який так любить новорічні ялинки, і начальник київської міліції Коряк. Дуже сумніваюся, що їх покарають! Просто тимчасово «усунули від виконання службових обов’язків»[2].

Завтра майданівці збираються встановлювати перед офісами Ахметова і Клюєва «криваві ялинки», на яких замість новорічних іграшок будуть висіти фотографії закривавлених учасників протестів, побитих «беркутівцями» наприкінці листопада.

Дуже до речі уряд оголосив про швидке нове підвищення вже і так позамежних зарплат суддів. Мабуть, їм доведеться виносити ще більше заздалегідь підготовлених суворих вироків представникам опозиції та учасникам протестів. Будемо сподіватися, що так вони призбирають собі грошенят на покупку нерухомості за кордоном, аби було куди тікати, коли влада Януковича закінчиться.

Сьогодні о 14:00 засідало журі премії «Гордість країни». Нам роздали інформацію про кандидатів у «народні герої». Найбільше мені сподобався 95-річний сільський лікар, який досівиїздить на виклики в найближчі села навіть узимку і в снігопад на велосипеді! Залишилося ще одне засідання журі, а потім – 27 березня – церемонія нагородження в Театрі імені Івана Франка. Якщо, звичайно, ситуація в країні не погіршиться.

17 грудня

Янукович зранку полетів до Путіна, а вже після обіду заявив, що газ для України подешевшає на 30 відсотків. Ось вона, ціна відмови від європейського майбутнього. Цікаво, що ще подешевшає завдяки «добрій волі» Путіна? Людське життя вже і так тут дешеве, далі, точніше – дешевше нікуди. Руслану в прокуратурі допитували 5 годин! Про що можна говорити 5 годин із прокурором? Напевно, він просто ставив п’ять годин поспіль одне й те ж запитання, на яке Руслана відмовлялася відповідати. А потім він утомився, і Руслану відпустили до наступного допиту. Життя стає схожим на старі радянські фільми про радянських розвідників, яких допитували в гестапо, а вони мовчали і на жодне запитання не відповідали! Героям слава! І старим, кіношним радянським, і реальним сьогоднішнім українським!

18 грудня. Середа

Банний день. Точніше, вечір. Попарилися добре, випили по літру чаю і по чарці чачі. У сауні зібралися до шостої вечора. Обговорювали політичну ситуацію за температури +110 градусів Цельсія. Потім прийшов, спізнившись, Яневський і заборонив говорити про політику взагалі та про Тимошенко зокрема. Щоб не зіпсувати позитивний ефект сауни на здоров’я. Назад я йшов додому через Майдан. Там біля вогнищ обговорювали останні новини з Москви. Виявляється, за новим договором про ціну за газ Кремль має право переглядати і змінювати ціну кожні три місяці. Залежно від поведінки Януковича. Напевно, це не єдиний цікавий пункт цього договору. Дядько-киянин, який теж зупинився біля бочки з вогнищем поруч із пам’ятником Незалежності, розповідав, як цього ранку підходив до міліціонерів біля парламенту і запитував, чи дійсно їм заборонили бити мітингувальників. Міліціонер показав гумовий кийок і цілком привітно відповів: «Про заборону сказали, але кийки видали. А якщо кийок у руці, то що з ним можна робити? Тільки використовувати!»

Так, це те ж саме, що видати всім автомати і патрони та заборонити стріляти.

У Росії випустили з колонії «Pussy Riot», і Надія Толоконникова відразу повідомила про звільнення в ФБ. Москва «демократизується» перед зимовою Олімпіадою. Того й дивись, випустять іще кого-небудь! Може, навіть Ходорковського?!

По країні тривають євромайдани та антимайдани. «Антимайданівці» скаржаться, що їм не платять обіцяні гроші. Хоча Андрій із Лазарівки розповів, що «антимайданівці» з його села привозять додому не тільки гроші, але й одяг, який беруть безкоштовно на Євромайдані. Туди кияни принесли і продовжують приносити тисячі курток, светрів та інший теплий одяг. Розклали її в декількох місцях, щоб усі, хто хоче, міг брати й одягатися тепліше. Кілька днів тому я бачив, як старенька носила плетені власноруч вовняні шкарпетки і пропонувала хлопцям-майданівцям біля барикад на Грушевського. Перший хлопець, до якого вона підійшла, сказав, що в нього вже є дві пари.

20 грудня

Зранку за вікном летів невеликий, як борошно, сніг. Хлопчаки не захотіли йти до школу. А Габі пішла з запізненням, та й невідомо: чи дійде вона до школи. До нового року 10 днів. Країна чекає російських грошей.

Країна увійде в 2014 рік такою, що оновилася, програла і виграла, та ще не охолола від майже місячного кипіння. Все це все одно добре. Знову місяць безкоштовної реклами на всіх телеканалах світу. За рік двоє нових слів: «тітушки» і «євромайдан». Ну, зовсім як за Горбачова: «перебудова» і «гласність».

Зайшов до 36-ї (Галерея 36 на Андріївському узвозі). Випили з Сашком Миловзоровим по 30 грамів горілки, загризли форшмаком, який він завжди купує «з асфальту» в однієї й тієї ж бабусі, що мешкає, мабуть, по сусідству. Форшмак був на рідкість вдалим, видно, бабусі попався дуже хороший оселедець, а далі вже – її руки та досвід. Сашко розповів, що з Валерою-паровозником (спеціалістом із виготовлення дерев’яних моделей історичних паровозів) вони по понеділках топлять парну. Полагодили лазню та грубку в ній, підвели гарячу воду.

А Європейську площу сьогодні перегородили автобусами, виставили сотні «омонівців» – виявилося, що 4 українські президенти разом молилися на Володимирській гірці. Кому молилися? Про що? Просили Бога, щоб Майдан зник, чи були скромніші та просто просили у Бога кредит, тільки щоб більший, аніж той, який пообіцяв Путін?

23 грудня. Понеділок

Сонце, +3°. Вчора прогулялися з Наташею Коломойцевою по Гідропарку. На березі Дніпра на лавці закритого пляжного вагончика-кафе випили під розмови про політичну ситуацію маленьку пляшечку коньяку «Гринвіч», загризли мандаринами, потім каву біля метро і роз’їхались. Я вирушив до Петі Хазіна. Там посиділи до пів на одинадцяту. Потім зібрався додому, але ноги самі вивели мене на Хрещатик. У мерії зустрів Тараса Компаніченка з музикантами «Хореї Козацької». Вони йшли виступати до мерії перед революціонерами. Пішов із ними, посидів, послухав, поговорив із декламатором Шевченка, який носив портрет ТГШ на паличці, а з іншого боку його вірш «Борітеся – поборете». Потім повільно рушив на Майдан, так що додому повернувся до півночі.

24 грудня

Учора написав новий розділ «литовського роману» з описом розвантаженням і встановленням куленепробивних крісел. Був задоволений. О 5-й виїхав на тролейбусі до Саші Миловзорова на площу Шевченка. Більше години в дорозі слухав життя народу в час пік, крики жінки-кондуктора, що умовляла пасажирів не вдавлюватися всередину салону, а почекати наступного тролейбуса, який зовсім поруч і зовсім порожній. Народ не вірив і продовжував удавлюватися. На Кобзарському провулку я відразу пройшов до лазні, де вже сиділи Саша і Валера-паровозник. Пили пиво, розмовляли. Я став третім. Обговорювали, що Валері потрібне клеймо для його моделей паровозів, які, виявляється, відповідають міжнародним колекціонерським стандартам і зроблені в масштабі 1 до 15. Він хвалився, що за останній паровоз отримав від представників РЖД, які купили паровоз на подарунок шефу, такий гонорар, що і на маленьку машину вистачить. Одна модель паровоза – рік роботи. Обговорювали інструменти, потім перескочили на минуле, і тут з’ясувалося, що Валеру з Росії «кинули» піднімати радгосп під Києвом, де він був головним зооінженером. Він одразу відправив 200 старих корів на забій – вони давали всього по 5 літрів молока в день. Закупив молодих корів і почав розвивати радгоспне господарство. Потім посварився з начальником радгоспу, і той почав його «підсиджувати», комісії з перевірками надсилати. А фуражир у Валери був завжди п’яний, але інших там не знайдеш. Скінчилося тим, що звільнили Валеру за невміння керувати персоналом.

Посадив я після лазні Валеру, що трохи випив, на маршрутку, а сам пішов на трамвайну зупинку зустрічати-проводжати трамвай номер 12 – трамвай мого дитинства, яким я, коли був маленьким, їздив через ліс із Пущі-Водиці, де ми спочатку мешкали, до міста Києва. Навіть думав: ось сяду зараз у трамвай і поїду кататись, а потім назад, на Поділ. Але розуму вистачило тільки провести один трамвай, а один зустріти. Сфотографував я ці обидва трамваї – той, що прибував, і той, що відходив. І поїхав порожньою маршруткою додому.

26 грудня

Минулої ночі було скоєно напад на Тетяну Чорновіл. Вона їхала на своєму автомобілі додому по Бориспільській трасі, коли її почав переслідувати і намагатися «зіштовхнути» з траси в кювет «поршекайєн». Зрештою, їм удалося заблокувати її машину. З «порша» вискочили кілька чоловіків, виволокли її з-за керма, страшенно побили, а потім кинули в кювет і поїхали. У новинах показали Тетяну в жахливому стані, практично без обличчя. Заплилі очі, опухлі щоки, все обличчя роздуте, як у людини з алергією на укуси оси.

Повідомили, що навіть президент Віктор Янукович страшенно обурений і доручив міліції терміново вжити всіх необхідних заходів для розслідування побиття Чорновіл. Спочатку міліція в зв’язку з побиттям Чорновіл відкрила кримінальне провадження за ч. 2 ст. 296 (хуліганство) Кримінального кодексу України. Міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко повідомив, що вже встановлено троє людей, причетних до нападу, двох із них затримано. Чекатимемо новин.

Важко уявити собі Януковича, стурбованого цим побиттям, адже Тетяна Чорновіл тільки й займалася тим, що проникала нелегально на територію резиденції Януковича в Межигір’ї та фотографувала його палаци, щоб вивісити фотографії на опозиційних сайтах. Тетяна щиро ненавидить Януковича, і хоча її постійно називають «журналісткою», нічого, крім її статей проти Януковича та його клану, в інтернеті я не зустрічав. Цілком можливо, що сам Янукович і є організатором цього нападу. Або хтось із його близьких.

Міліція взялась і за розслідування іншого «крупного» і «резонансного» злочину. Цього разу активістів Майдану, що мешкають у мерії, звинуватили в крадіжці новорічних іграшок, які лежали в одній із кімнат мерії. Начебто саме ці іграшки було повішено на живі ялинки, що ростуть обабіч входу до мерії. Так, пора вже і мені задуматися про новорічне свято. Навантажувати маму Раю і тата Юру в їхньому віці і з їхнім здоров’ям не можна, так що організуємо свято в нас удома, а брата Мишка з дружиною і маму з татом я заберу ввечері 31-го на машині та привезу до нас. На ранок розвезу їх по домівках, а самі ми вирушимо на наші зимові «кримські» канікули. Поїзд на Севастополь о першій годині дня.

27 грудня

На Майдані для всіх, хто хоче до Європита в світле майбутнє, відкрилися безкоштовні курси англійської мови й самооборони. Заняття починаються щодня о дев’ятій ранку і четвертій годині дня в Будинку профспілок. У групі англійської мови поки що тільки 30 осіб. Малувато. Для того щоб швидко дійти до Європи, треба активніше вивчати іноземні мови! Цікаво, скільки ходить людей на курси самооборони і що там викладають?

У Будинку профспілок і так уже працює «Відкритий університет Майдану», де читають лекції з держуправління, історії ненасильницьких протестів, а також про Росію і стан української освіти. У київській мерії почали показувати фільми українських режисерів. Активісти вже подивилися фільм Михайла Іллєнка «Той, хто пройшов крізь вогонь». Шкода, що вони не вивішують «кіноафішу» на дверях мерії. Та й в інтернеті я не бачив поки що анонсів наступних показів.

У справі Тетяни Чорновіл відбуваються дивні події. Міліція заявила, що у неї є підстави вважати, що сама опозиція організувала напад на активістку, аби заговорити про загрозу вільній пресі! Вже і братів Кличків звинувачують, і інших. Щоправда, серед заарештованих немає жодної людини з «опозиційними» зв’язками. Навпаки!

«Дорожній контроль», схоже, перетворився на автокавалерію Майдану з назвою Автомайдан. Тепер з’ясовується, що практично в кожному українському місті є своя колона автомобілістів, готова на чотирьох колесах брати участь у протестах проти нинішньої влади. Непогано! Щоправда, машини учасників протестів і членів Автомайдану продовжують підпалювати ночами «невідомі» по всій Україні. На моїй рідній Рейтарській біля сусіднього будинку кілька ночей тому теж згоріло авто.

30 грудня

Сьогодні в Донецьку все-таки зібралися прихильники Європи і навіть пройшли маршем по центру міста. Щоправда, за ними з-за кожного рогу спостерігали члени Партії регіонів і деякі люди в цивільному. У якийсь момент один із простих роззяв, що знімав наближення маршу прихильників європейського майбутнього України, випадково зафіксував чоловіка, який давав комусь команду по мобільнику. Чоловік сказав: «Запускай назустріч наших дівчаток!», – і захвилину назустріч євромайданівцям побігли бабусі-пенсіонерки, на ходу гукаючи якусь проросійську нісенітницю. Інші бабусі обійшли марш збоку і почали кидати в учасників ходи сирі яйця. Добре, хоч не каміння! Хода, звичайно, була не дуже показна – близько 300 осіб. Для міста з мільйоном населення цього замало, щоб сприймати всерйоз.

1 січня

Учора вдень з’їздив до супермаркету «Сільпо», закупив останнє, чого не вистачало на вечір. Близько сьомої поставили в духовку дві гуски, прибрали в квартирі. До дев’ятої я поїхав за батьками. Привіз їх до нас. Батько піднімався на наш четвертий поверх довго, зупиняючись на кожному поверсі на кілька хвилин. Задишка. Мати теж піднімалася важко, але принципово йшла попереду батька і піднялася в квартиру раніше. Потім приїхала наша подруга Наташа зі своїм салатом і тортиком. О 10:30 приїхала дружина брата Лариса, привезла дві миски салатів олів’є і «Мімозу». Мишко приїхав трохи пізніше. Гусок дістали з духовки о пів на дванадцяту. Можна було їх поставити готуватися ще раніше. Діти ввімкнули телевізор. Сіли за стіл, телевізор бубонів у сусідній кімнаті. Але потім раптом почувся голос Януковича, що вітає український народ з Новим роком. Я схопився, перемкнув канал, дістав шампанське і ледве встиг наповнити келихи перед новорічним боєм телевізійного годинника. Випили шампанського, але якось нерадо. Хоча ялинку ми встигли купити і навіть устигли її прикрасити. Близько о пів на першу ночі вчотирьох із Мишком, Ларисою і Наташею пішли на Майдан. Там було повно народу. Грала музика, тисячі людей жваво святкували, пили шампанське, фотографувалися на тлі барикад і наметів. Нагулявшись по Майдану, повернулися додому. Ніякого відчуття Нового року. Зазвичай у цей час мені дзвонили двадцять-тридцять друзів і знайомих, я дзвонив їм і вітав, але цієї ночі майже ніяких дзвінків і есемесок. Вранці я відвіз маму-Раю і тата-Юру на Борщагівку, а Мишка і Ларису на Нивки. Поставив машину, і ми почали збиратися на поїзд. Попереду – зимовий Крим. Минулого року кримські зимові канікули пройшли вдало. Але і погода була краща, тепліша. Цього року прогноз не тішить. Хмарно, дощ, близько 0 градусів. Зате попереду 16 годин у поїзді, в купе. Їжі набрали, пляшку вина запакували. Їхатимемо і продовжуватимемо святкувати у вузькому сімейному колі. Тео і Антон вже сперечаються: хто з них спатиме на верхній полиці. У нас троє нижніх місць і двоє верхніх. Габі теж хоче спати нагорі.

2 січня

Поки ми їхали в поїзді до Севастополя, в Києві пройшла «смолоскипна хода на честь 105-річчя Степана Бандери» – марш із палаючими смолоскипами. На чолі йшли Олег Тягнибок, інші лідери партії «Свобода», серед яких депутат парламенту Андрій Іллєнко, син покійного кінорежисера Юрія Іллєнка. Також у першому ряду маршу крокували два священики, дівчина з портретом Степана Бандери, а за ними – кілька тисяч членів і прихильників партії. Вони пройшли по Михайлівській, Володимирській, потім повернули на бульвар Шевченка. Коли проходили повз 5-зірковий готель «Прем’єр-палац», один із депутатів-«свободівців» викрикнув у гучномовець: «Праворуч від нас готель олігарха Ріната Ахметова!» Чи говорив він щось іще, чи ні, не знаю, але після цього кілька учасників маршу підбігли до входу в готель і кинули свої палаючі смолоскипи в передбанник, біля якого стояли чергові готельні портьє. Працівники готелю почали гасити смолоскипи. А марш пішов далі до Бессарабського ринку.