Дорога до Країни Оз

– О, я танцювала тільки для того, щоб не замерзнути, – швидко відповіла дівчинка. – Запевняю тебе, мені зовсім не весело.

Дороті уважно розглядала незнайомку. Її тонка повітряна сукня справді не гріла. Втім, мандрівники не відчували холоду, повітря було м’яким і ласкавим.

– Хто ти, люба? – ласкаво запитала Дороті.

– Я Поліхромія, – відповіла дівчинка.

– Поллі… що?

– Поліхромія, тобто «багатокольорова». Я дочка Веселки.

– О! – здивовано протягнула Дороті. – А я й не знала, що у Веселки є діти. Втім, мені слід було здогадатися: ти не можеш бути ніким іншим.

– А чому? – з цікавістю запитала Поліхромія.

– Тому що ти така прекрасна й мила.

Дівчинка усміхнулася крізь сльози, підійшла до Дороті та вклала свої тендітні пальчики в її міцну руку.

– Хочеш бути моєю подругою? – несміливо запитала Поліхромія.

– Звичайно.

– А як тебе звати?

– Дороті. А це мій друг – Косматий чоловічок, у нього є Магніт Любові. А ось Ґудзик-Розумник, але тільки ти не можеш побачити його справжнього обличчя, тому що Король-Лис необережно замінив його голову на лисячу. У Ґудзика-Розумника дуже приємна зовнішність, і, сподіваюся, з часом мені вдасться повернути йому колишній вигляд.

Маленька дочка Веселки весело кивала, із задоволенням роздивляючись нових знайомих.

– А це хто? – запитала вона, вказуючи на Тото, що із захопленням поглядав на гарненьку дівчинку і вельми доброзичливо виляв хвостом. – Його теж зачарували?

– О ні, Поллі. Можна я буду тебе так називати? Твоє повне ім’я дуже важко вимовити.

– Будь ласка, Дороті, якщо хочеш, зви мене Поллі.

– Так ось, Поллі, Тото – звичайний песик, але, мушу зізнатися, він розумніший за Ґудзика-Розумника, і я його дуже люблю.

– Мені він теж подобається, – сказала Поліхромія, витончено нахилившись, щоб погладити Тото по голові.

– Але як дочка Веселки потрапила на цю пустельну дорогу й заблукала? – запитав Косматий чоловічок, котрий із подивом прислухався до бесіди дівчаток.

– Сьогодні вранці мама розкинула веселку над цією дорогою, і один кінець її торкнувся землі, а я, як зазвичай, танцювала на ній. Ніхто не помітив, що я стою занадто далеко від вигину дуги. Раптом я почала ковзати вниз, швидше і швидше, поки не опинилася на землі. І тут якраз мама підняла веселку, не помітивши, що я впала. Я спробувала схопитися за промінь і утриматися, але веселка зникла, і я опинилася одна на холодній твердій землі.

– По-моєму, зараз не холодно, Поллі, – завважила Дороті. – Радше ти просто легко вдягнена.

– Я ж звикла жити близько до сонця, – сказала дочка Веселки. – Спочатку мені здавалося, що я тут перетворюся на крижинку. Але танець зігрів мене, і тепер я думаю, як повернутися додому.

– Напевно, твоя мама побачить, що ти загубилася, почне тебе шукати й опустить на землю іншу веселку?

– Може бути. Але зараз вона дуже зайнята: в багатьох частинах світу в цьому сезоні йдуть сильні дощі, тож їй доводиться опускати веселку в різних-різних місцях. Дороті, що б ти мені порадила?

– Підемо з нами, – відповіла Дороті. – Я хочу спробувати знайти дорогу в Смарагдове місто, яке знаходиться в чарівній Країні Оз. Принцеса Озма, правителька Смарагдового міста, – моя подруга. Якщо нам вдасться потрапити до чарівної країни, я впевнена, що Озма зуміє відправити тебе додому до мами.

– Ти впевнена в цьому? – схвильовано запитала Поліхромія.

– Так.

– Тоді я піду з вами. До речі, прогулянка пішки допоможе мені зігрітися, а мама знайде мене в будь-якій частині світу, якщо, звичайно, в неї буде час шукати.

– От і добре, підемо далі, – весело сказав Косматий чоловічок.

І вони вирушили в дорогу – вже вп’ятьох. Поліхромія крокувала поруч з Дороті, міцно тримаючи її за руку, наче боялася, що та зникне. Її характер виявився таким же легким, як її повітряна сукня, тому час від часу вона бігла вперед і кружляла в танці. Потім поверталася, усміхнена, з сяючими очима. Вона забула всі свої страхи, забула, що загубилася. До неї повернувся звичний гарний настрій.

Друзі раділи, що Поліхромія приєдналася до них. Її танець і сміх – а треба сказати, що її сміх нагадував дзвін срібного дзвіночка, додавали подорожі привабливості і підтримували гарний настрій.

VI. Звірине місто

Настав полудень, і друзі дістали пакет із їжею, яку їм дав Король-Лис. Там вони знайшли підсмажену індичку з журавлинним соусом і хліб з маслом. Зручно вмостившись на траві, Косматий чоловічок розрізав індичку ножем, котрий носив у кишені, та дав кожному по шматку.

– А у вас не знайдеться кілька крапель роси, або печива з туману, або булочки з хмар? – запитала Поліхромія.

– Ну що ти! Звідки? – здивувалася Дороті. – Ми тут, на землі, їмо тверду їжу. Втім, у нас є холодний чай. Хочеш спробувати?

Поліхромія подивилася на Ґудзика-Розумника, який з апетитом гриз індичу ніжку.

– Смачно? – запитала вона.

Малюк кивнув.

– Ти думаєш, я зможу це з’їсти?

– Ні, це моє, – відповів Ґудзик-Розумник.

– Я маю на увазі інший шматочок?

– Не знаю.

– Гаразд, спробую, я страшенно хочу їсти, – рішуче сказала Поліхромія, взявши в руки маленький шматочок білого м’яса, який Косматий чоловічок вибрав спеціально для неї, і шматочок хліба з маслом. Вона поїла й вирішила, що індичка дуже смачна, набагато смачніша, ніж печиво з туману. Дівчинці знадобилося зовсім небагато їжі, щоб насититися. Вона запила обід маленьким ковтком холодного чаю.

– Ти їси, як муха, – сказала Дороті, яка щойно розправилася з досить великим шматком індички. – Втім, я знаю декого в Країні Оз, хто не їсть зовсім.

– Хто ж це? – зацікавився Косматий чоловічок.

– Там кілька таких. Перший – Опудало, солом’яне опудало, а другий – Залізний Лісоруб. У них зовсім немає апетиту, тому вони ніколи нічого не їдять.

– А вони живі? – запитав Ґудзик-Розумник.

– Звичайно. До того ж вони дуже розумні й симпатичні. Якщо ми доберемося до Країни Оз, я вас обов’язково познайомлю.

– Ти справді сподіваєшся потрапити в Країну Оз? – запитав Косматий чоловічок і сьорбнув холодного чаю.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.