Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.

Адам Чагровський

(1565–1599)

Польсько-український поет другої половини XVIcm. народився у с Чагрів біля Галича. Походив з роду бояр Чагровичів, відомого ще за часів Ярослава Осмомисла. Дитячі і юнацькі роки минули у Зимній Воді. Заробляв на прожиття військовою службою, брав участь у кількох історичних битвах, воював з турками.

Якийсь час жив у Познані, але незабаром оселився у Добромилі в Яна Щасного-Гербурта. Писав польською мовою, автор єдиної збірки «Trenyі rzeczyrozmaite» (1597 і 1599 рр.). (Поезію, що подається в нашій збірці, переклав Р. Радишевський.)

ДУМА УКРАЇННАТож скажи нам, кобзо моя,Що уміє дума твоя.Кращої нема в устоїВід людини лицарської!Йде на краї пограничні,Як льоди зійдуть північні,Й видно ген поля безкраї,Зелен-травами зіткані!Глянь, діброви листя вкрило,Птаство різне налетіло,Звірі зграями гасають,І роями рибки грають.Селянин до них охочийСіті по воді волочить.А стрілець із охорониВцілить звіра без загону.До непрохідних порогівДніпровий козак убогийПливе човном не без страху«Худою жив соломаху».[1]Воїн у міцнім ладункуВ таборі шука рятункуПісля скромного обідуУ сторожі зникне з видуВ крузі випробує коніАбо списа в кільце вгонить.А коли заб'ють тривогуВін із табору – в дорогуПід святими хоругвамиКличуть труби із бубнами.Він біжить по переліскуЧи для слави, чи для зиску.Юні там на герць виходять,Часто-густо в крові бродять.Як впаде палаш кривавий,Кров стікає рукавами.А другому бистра стрілаСерце тепле остудила.Третій, кіньми потоптаний,Вже ніколи більш не встане.Ворог ряди прориває,Військо флангом відступає,Переможець невблаганнийНавздогін наносить рани.По трофеї, знать, ходили,Геть лицарство потомили,Що вертає з труду свого,Віддаючи славу Богу,І сприймає все як ласку —Перемогу і поразку.Як би битва не кінчалась —Богу слава щоб дісталась.Боже, маєш в своїй печіЛицарського люду речі,Бідний воїн просить в тебе,Щоб воздав за нужду в небі.

Себастіан Кленовий

(1550–1602)

Народився в м. Каліш (тепер ПНР), Походив із міщан. З юних літ оселився у Львові. Навчався в Краківській академії, після закінчення якої служив у Люблінському магістраті, був бургомістром Любліна. С. Кленовичу належать дві поеми латинською мовою – «Роксоланія» (1584), «Звитяга богів» (1587) і три польською, – зокрема «Лісосплав» (1598) та «Гаман іудеїв» (1600). У найвидатнішому своєму творі «Роксоланія» С. Кленович заманіфестував свою любов до української землі. За твір «Перший виступ проти єзуїтів» зазнав гонінь і був доведений до голодної смерті. Помер у Любліні.

(Уривок з «Пожежі турецької» подається в перекладі укладача, а «Роксоланія» – в перекладі В. Маслюка.)

З ПОЕМИ «ПОЖЕЖА ТУРЕЦЬКА:ЗАКЛИК ГАСИТИ І ВОРОЖБА ПРО ПАДІННЯ МОЦІ ТУРЕЦЬКОЇ»Сполох сурміте! Хай туркам не спиться!Впасти, вже впасти турецькій столиці!Пишна й висока, покіль ми дрімали,В неї сідниця росла-виростала.Стане Христос нам суддею в цім ділі,Що розпочати ми зважимось сміло.Білі посланці у злотих берлинахВість принесуть нам про мирну годину.Впасти, вже впасти турецькій столиці!Благословляє Господь нашу крицю!Доки терпіти йому соромотуМилого сина й турецьку підлотуЗграя злодюг та розбійників хтивихЦарство сплодила оте нечестиве.В час, коли наші спокійно дрімали,Греки пишалися, турки зростали,Хатні були їм на руку незгоди,Нам же – покута за давнії шкоди.Гей же, отямтесь, серця християнські!Зброю рихтуйте на раті поганські!Духом пройміться одним, монархове,Княжичі всі і всіх станів панове,Йдіте на турка, що казиться з жиру —То він воює, а то просить миру.А що всіх разом ніяк не здолає,То по шматочку від нас уриває.Отже, спочинок одного лиш панстваХай не помилить всього християнства.Пакти сумнівні, пусті обіцянки,Клятви брехливії безперестанку.А як поганин збратається з нами,Платить за мир він і кров'ю, й ланцями.Дорого ж маєм той кусник спокоюІ той омильний передих по бою…На суходолі французи співають,А острови вже османи займають.Греки у путах, то й ти, італійцю,Спати не смій! І ти, німче, надійся —Турки ж на Уграх! Волошшя[2] струсили!Встаньте, поляки, аби й вас не змило!Хоч ти, гішпане, за тисячу гонів,Як беруть афрів,[3] сідлай лучче коні!Море зрадливе, англійський мій брате,Браму морську турки можуть зламати.Як вітер східний надме їм вітрила,Й данця підбити знайдуть вони силу.Хоч ви, шведове, добряче сховались,На окрай світу аж замандрували,Військом збирайтеся на бусурмана —Як піде добре, то й вас він дістане.Й ви, московити, хоч ваша столицяТам, де небесна висить ведмедиця,Віри не йміте місцинам багнистим,Лютим морозам, дорогам сніжистим.Нумо до гурту ставайте вже сміло,Всіх нас святее очікує діло!Ми, як щосили ударимо разом,Виженем турка за гори Кавказу.Хай він іде в дикі землі поганськіІ забере своє право тиранське.Він яничарами нас тільки страшить.Та ж яничари – це кров бідна наша!Силу дає йому кров християнська,Щоби чинити злодійства поганські.Запах пожарищ нам вітер приносить,По допомогу сусіди голосять,Кров'ю вмивається їхня землиця —Угри, Покуття, волоська границя,Браття, на битву священну ставайте,Гідру прокляту у море скидайте!Сполох сурміте! Хай туркам не спиться!Впасти вже, впасти турецькій столиці.РОКСОЛАНІЯЗілля росте чудодійне повсюди на землях русинів,Різних отам чарівниць стрінеш у кожнім селі.Бачив і я тих старих чарівниць, як вночі виліталиІ, ніби вихор, неслись швидко на крилах своїх.Часто вони чудодійним закляттям із ясного небаНам посилали дощі, – сам я те видів, клянусь!Вітром розбурхують ріки, наповнюють хмари громами,Градом толочать хліба, – ось яка сила тих слів!Сам я був свідком, як кров із шнурка вони білу пускали,Вим'я корови ніяк стільки не дасть молока.Чарами часто дівчатам, що розум втрачали з кохання,Милих вертали назад, хоч би й за море втекли.Навіть пташина далеко отак залетіти не може,Як, Купідоне, свою здобич заносити звик.Федора якось Федора, лиш глянувши, враз полюбила, —Руської крові дівча: меж у коханні нема.Довго не в силі була затаїти цей шал божевільний:Як заховаєш любов – мучити стане сильніш.Тож подалась до ворожки, старої бабусі, з дарами,Швидко зійшлись на платні, й мовила слово таке:«Мила бабусю, володарко Орка й Аверна сумного,Хай же від чарів твоїх темний здригне Ахеронт!Тільки скажи вже, куди той поганець утік од кохання,Де він бариться тепер, в землях яких і краях?Хоч би за морем блукав, безсердечний, зроби, я благаю,Щоб повернувся сюди й вирвав од смерті мене.Через моря хай негайно сюди припливе, через хвилі,В серці його запали зараз до мене любов.Вирви коханця мого, хоч як би преміцно трималиСили небес і землі й води далеких морів.Зглянься, прошу, наді мною, бабусю миленька, бо гину,Смерть на порозі чека, ти ж порятуєш мене!»Тут одказала ворожка: «Дарунки подай-но бабусі,Чари побачиш тоді й силу моїх заклинань.Федір до тебе повернеться; навіть якщо його лютийТартар до себе забрав, мусить віддати назад.Милого скоро повернуть тобі небеса добровільноЙ землі далекі, й глибінь темних, шумливих морів,Тільки належить чекать терпеливо, аж поки ДіанаВирине з моря глибин срібним півколом ясним.Саме тоді я візьму новий горщик і в ньому із просомЗілля змішаю й, туди всипавши всяких отрут,Викличу духів із пітьми, почавши із ними розмову;Ти ж не зумієш почуть жодного слова від них.Темінь сама заговорить і відповідь дасть необхідну,Перед тобою пройдуть там дивовиди страшні,З темних пекельних глибин донесеться жахливе гарчання,В пітьмі відлунням дзвінким всюди розійдеться там.Раптом розступляться надра, з них вийдуть гігантські потвори:Тільки одна перейде, друга полізе услід,Нашим очам тут покажуть вони небувалі страхіття,Серце, Федоро, твоє хай не боїться цих див,Розуму ти не втрачай і про Федора думай постійно,І бережися, аби Бога в цю мить не згадать.В духів шукаєш поради, тож Бога забути потрібно:Небо із пеклом ніхто ще поєднати не зміг.Чорт подає комусь поміч – то Бог залишає такого,Бог лиш поможе йому – чорт утікає тоді.Сядеш у пітьмі на землю і, ноги вперед простягнувши,Тіло держи догори прямо, – це добре затям.Одяг розстібнеш увесь, і тут же спаде він додолу,Хай же на лоно твоє зсунеться все прикриття.Просо і біб я тоді покладу на твою сорочину,Де прикриває вона ніжну дівочість твою.Просо тоді закипить, але полум'я ти не побачиш,Хоч в твої фалди вкладу зілля та просо сире.Все в цю хвилину почне в тім горшку закипать й шумувати,Й просо само по собі стане тоді промовлять:«Нас тут пече той вогонь, що його запалив ти у серці,Прагне та кличе тебе він, цей пекучий вогонь.Прийдеш до нас – то й вогонь перестане тоді припікати,Будеш далеко від нас – буде він далі пекти».Ці ось слова у Федорине серце вселили розраду,Сповнена добрих надій, в дім повернулась вона.В пітьмі нічній непроглядній усе свої барви втрача,Гавкають тільки по селах собаки, єдина сторожа,Десь вітерець, граючись листям, ледь-ледь шелестить.Виють собаки, лютують, той гавкіт лунає в повітрі,Зовсім не видно кінця лютості злющих тварин.Тільки у пітьмі нічній почнуть між собою змагатись,Скрізь без упину тоді гавкіт ми чуємо їх,І пустотлива луна відізветься на гавкіт собачийРізноголосо, й собак дрочить ще більше вона.Гавкоту злодій не любить: йому це – велика завада,Так бережуть оті пси вірно хазяйське майно.Десь там на стрісі хліва відгукнеться ще пугач зловіщий:Сумно, зловісно для всіх голос лунає його.Саме в ту пору тужливо зітхають забуті коханки:Тяжко в постелі самим без чоловіків лежать.Тож за своїм і Федора зітхає, хоч має надію,В відьми поради шука, сумнів долає її,З боку на бік повертається в ліжку – перина для неїКаменем стала твердим, – перевернулася ниць,Тяжко зітхаючи, – туга за милим зморила нещасну, —Знову здалося, що їй навзнак лягти вигідніш.Вхід до хатини її закриває заслін з очерету,Навіть легенько торкнеш – зможеш одсунуть його.Чари із зіллям змішавши, бабуся ввійшла до кімнати,Поміч Федорі несе, як обіцяла раніш.Тут же звернулась до духів, тих жителів темної ночі,Раптом потвори страшні в пітьмі з'явились нічній:З довгими чорними кудлами цап важкувато ступає, —Сиплються в нього з очей іскри разючі, густі,З ніздрів і пащі жахливо палає вогонь іскрометний,Гострі на лобі міцнім роги стирчать догори.Глянеш – і дуба волосся стає, жах охоплює душу,Тільки бабуся із ним може розмову вести.«Нащо, – питає потвора, – сюди мене кличуть сьогодні?»Відповідь зразу таку відьма потворі дала:«Цапе, ану ж, поспіши і подайся в краї невідомі,Звідти кохання тягар милий сюди привези.Десь там у світі далекім ти Федора знайдеш напевно,Тож зроби так, щоб його пестить коханка могла,Маєш годину часу, хоч би ніс понад скелями й морем,Спати він буде чи ні, виконать мусиш наказ».Швидко тварюка рушає в дорогу, щоб відьми велінняВиконать і привезти той препоганий вантаж.Федір тим часом під вечір добряче підпив на бенкетіІ, безтурботний, забув зовсім Федору свою,Тут уже інше знайшлося, миліше дівча, ніж Федора,В серці сильніш запалав пломінь новий, ніж старий.П'яний піднявся з-за столу, щоб справить надворі потребу,Ситий живіт вже давно змушував вийти його.Й там, під порогом, на нього чекав уже цап бородатий,Щоб посадить цей вантаж на волохатий хребет.Федір лише кілька кроків ступив, як цаписько, раптовоВставши, спокійно схопив Федора, той не пручавсь,Тільки сміявся, бо думав, що цап випадково проходивЙ він випадково тоді просто на цапа упав.Та коли глянув під себе, ліси там і ріки побачив,Миттю тоді зрозумів: цап отой з пекла прибув.Десь там під ним мерехтіли то вежі, то гори високі,Більшу долав висоту, у піднебессі летів.Федір спочатку жахнувся, та швидко прийшов він до тями,Скочить на землю, проте, страх не дозволив йому.Ось уже стріха знайомої хати виразно з'явилась,В хаті Федора лежить, вибилась зовсім зі сну.Тільки під хату прибув, до порога, знайомого добре,Вмить про жагуче кохання Федір ізнову згадав.Що було потім, відомо, хоч музи про це не співають,Хай же про це хто-небудь (згоден я) вам розповість.

Ян Щасний-Гербурт (1567–1616)

Польсько-український письменник, палкий захисник України. «При кривді шляхетного народу руського, з якого і я, і дружина моя взяли свою кров, буду стояти з такою Божою поміччю, як мене вчить право… Коли я проти будь-якого порушення права готовий покласти свою силу і здоров'я, тим більше я готовий ним важити на боці такого великого і шляхетного народу, з якого і кров маю, і якому тепер діється безправ'я», – так заявив Ян Гербурт у відповідь на погрозу перемишлянського біскупа піддати його прокляттю.

Рід Гербуртів походив з Моравії, але на українських землях осів ще в XVI ст., тому письменник називав себе русином. Виховувався Ян Щасний-Гербурт при дворі канцлера Замойського. Брав участь у військових кампаніях, був дипломатом. У1601 р. залишає офіційну службу і поселяється в родовому маєтку Добромилі. Католик із діда-прадіда, він виступає ревним захисником православної Русі-України і запеклим противникомунїї. Збирає давні книги і рукописи, пильно вивчає історію рідного краю, закладає у Добромилі православний монастир. У 1606-му і 1607р. бере участь у повстанні польської і української шляхти проти короля Сигізмунда III. Два роки відбув в ув'язненні, але до кінця життя залишився ворогом Сигізмунда IIIі оборонцем Русі. Від 1611р. розпочав активну видавничу діяльність (видав «Хроніку» Я. Длугоша, «Хроніку» В. Кадлубка, твори С Оріховського), написав поему «Геркулес».

У 1613 р., коли після невдалого московського походу збунтувалося польське військо, Ян Гербурт написав відомий «Розмисл про народ руський».

Писав польською і українською мовами (Поезію, що подається, переклав Р. Радишевський).

ПРАКТИКА РАКУСЬКА[4]Роздавання вакансій – то хитра затія,За харчі ті майбутні невільники мліють.Беруть хліб в заслужених ще вчорашні слуги,Вже тому ніщо панства доброго заслуги.Короля коморники, пусті фаворити,Посади і почесті тринькають відкрито.В нас єзуїти судять, нині і керують,Через вірних підданих своє пропонують.Постійно обережні, хитрують з усього,Вдають, що не причетні ні до чого злого.Про польських єзуїтів можна так сказати,Ракушанам чи папі лиш би присягати…Як ті вовки голодні, затяті й суворі,Чигають на овечки слабуваті й хворі.Так, гидкий ракушанин за свої фортелі,Він загибель вітчизні таким чином стелить.Його злить наша вольність, права і свободи,Хоче Польщу обкрутити, як інші народи.В нього – платні шпигуни і махлярі вражі,Яких рано чи пізно великий бог вкаже.Вітчизно ти дорога! Вітчизно кохана,Як королем-деспотом маєш буть вкарана,Краще місяць турецький хай сюди наплине,Ніж орел чорним кігтем знов ярмо накине.Не ганьба, кого в бою знищать супостати,Краще вмерти на місці, ніж довго страждати.

Олександр Митура

Освітній і культурний діяч першої половини XVII ст., видавець Києво-Печерської лаври. Родом з Львівщини, вчителював у Львові. Написав і видав першу друковану поетичну книжку в Києві – «Візерунок цнот превелебного… отця Єлисея Плетенецького» (1618).

Писав давньоукраїнською мовою.

(Поезії, що подаються, переклав М. Туз.)

НА КЛЕЙНОД МИЛОСТИВИХ ПАНІВ ПЛЕТЕНЕЦЬКИХГосподь тілом на хресті нам здобув спасінняІ до раю спрямував наше животіння,Задля нас він подолав пиху преворожу —Уразила сатану в серце зброя Божа.Задля нас і звитяга Костянтину слана,А від нього почата віра православна.Тим-то різних єресей валяться твердині,А сини православних квітують донині.Ясний місяць та зоря в клейноді одномуРазом вміщені; світять падолу земному.Такий знак символічний дано за герб домуПлетенецьких, а з ними ніколи нікомуНе зрівнятись у вірі, що Богові мила,У святості істинній і слова, і діла,їм за зброю був і є хрест непереможний,Життя їхнє зразкове сяє сонцем гожим.Хай же слава цих людей доти не заходить,доки місяць високо в небі зорі водить.КОЛЯДАПравославні, день прийшов душу звеселяти —Нам вшестя Христове скоро зустрічати.Зволив Бог зійти униз зі свого престолуСатану прогнати геть з нашого падолуЩоб творіння рук його лиха не терпіло,Він принизив до людей святе своє тіло.То ж вітати Господа стараймося, браття,Якомога більше хай з'явиться завзяття.За те Богу подяка і велика шана,Що приніс в вшесті нам спасіння бажане.Уродини нам твої радісно зустрітиДай же, Боже. Просимо нас благословити.

Касіян Сакович (1578–1647)

Народився в с. Потелич на Львівщині в родині православного священика. Навчався в Замостенській та Краківській академіях. Був дяком у Перемишлі. У 1620р. прийняв чернецтво і став ректором школи Київського богоявленського братства. В 1624 р. переселився до м. Любліна, де був проповідником при місцевому братстві, а в 1625-му перейшов в унію і до 1639 р. завідував Лубенською архімандріею. Помер католицьким священиком у Кракові. Автор полемічних творів та поетичної книги «Вірші на жалісний погріб шляхетного рицаря Петра Конашевича-Сагайдачного», виданої в Києві 1622 р. (Поезії, що подається, переклав В. Крекотень [5])

ІЗ «ВІРШІВ НА ЖАЛІСНИЙ ПОГРІБ ШЛЯХЕТНОГО РИЦАРЯ ПЕТРА КОНАШЕВИЧА-САГАЙДАЧНОГО»* * *Коли козацьку мужність королі пізнали,То рицаря отсього їм за герб признали,Котрий готовий завжди вітчизні служити,Життя за її волю своє положити…Любов великим жалем нам душі покрила,Коли смерть того мужа від нас оддалила,Котрого мужність знали геть усі усюди,Татари, турки навіть і північні люди.Не раз громив оршаки[6] орд хижих татарських,Стаючи на дорозі в звитягах рицарських.Проти полків турецьких умів мужньо стати,Із силою малою вовків розігнати.* * *Хто б хотів достатньо тут справи описатиКонашевича Петра і на світ подати,Мав би той у грецького поета ГомераЗичить розуму або ще у Демостена,Котрі греків своїх честь і воєнну славуОписали доладу, маючи підставу.Та нас трудно з ними в тій вправності рівняти,Ми в науках праць таких не хотіли мати.Хоч у нас і простий ритм, годі промовчати,Того мужа гідності станем величати.А найперше про його рід і вихованняІ у молодих літах у школах навчання.У перемиських краях, на самім Підгір'їНародився він і ріс в православній вірі.Потім у Острог пішов для наук поштивих,Розквітали котрі там за благочестивихТих княжат, котрі й самі науки любилиІ маєтностей своїх для шкіл не жаліли,Аби молодь до наук бралась неліниво,Церкві нашій і Русі на духовне жниво.Боже, дай, щоб школи ті далі протривалиІ хвалу тобі нехай завжди б помножали.Конашевич славний, там немалий час живши,У слов'янському письмі вправності навикши,Почуваючи в собі здібність воювати,За пороги поспішив, щоб козакувати.І між рицарями там, живучи час довгий,Вміння рицарське довів, ставши під корогви.Військо гетьманом його за оте обрало,Турків з ним і татарву мужньо побивало.В час свого гетьманства взяв місто кримське Кафу,Що аж сам султан зазнав немалого страху.Чотирнадцять йому там тисяч люду збив,Каторги одні спалив, інші потопив.Із неволі безліч він християн звільнив,Бог його і воїнство в тім благословив.За найбільшу рицар в нас має нагороду,Як з неволі визволя бранців на свободу.І за те йому гріхи бог всі одпускає,А по смерті він його в небі поміщає.Дізнавав не один раз турчин той, поганин,Його силу і прудкий на війні татарин.Розповість мултян земля, а також волошин,Як їх той гетьман своїм рицарством полошив.Дізнавав інфляндчик теж його війська сили,Як їх рицарі оті, мов траву, косили…Тож умінням на війні того досягав,Що без шкоди для своїх ворога змагав.А як місто він яке християнське брав,То лишати в нім церкви в спокої казав.Гляньте, той гетьман який був благочестивий:По звитяжстві пам'ятав про свій стан поштивий.Ні, не скоро вже такий з'явиться на світі,Щоб і військом, і пером так умів рядити.А без нього нас беруть напасті і горе —Палить воєн нас пожар, внутрішні роздори.Зауважимо отож: воїнів хоробрихДля держави треба нам і гетьманів добрих.До гетьмана я свого знову повертаю,Конашевича Петра, в ньому відзначаю:Нашу віру він беріг в серці своїм святоІ від ворога її боронив завзято.З військом він своїм не раз в короля просив,Аби віру святу лях в нас не колотив,Обіцяючи йому охітніш служити,Коли віру нашу він не дасть колотити.Та ж бо внутрішня війна, чвари ті кривавіДіються поміж людьми у його державі.Рідну віру кожен з нас буде до загинуБоронити і не дасть завести новину.

Анонімні вірші з рукописних збірників XVII–XVIII сторіч

ХОДИТЬ ДІВЧИНА, ПО ПОКОЮ ХОДИТЬ…Ходить дівчина, по покою ходить,Вельми ся тужить по жовніру, як горлиця,Ще й ручейки ломить, слізойки ронить:– А хто ж моє серденько з жалю укоїть?Ой якби хто знав, як же мі нудно,Що мені з милим говорити трудно.Ой трудно, трудній же буде,Коли його довго не буде.Ми ж бо любились півтора року,Покіль не знали вороги збоку.Ой як пізнали, розклеветали,Бодай од Бога щастя не мали!ПІСНЯ РУСЬКАДівонька тяженько в здихає,Що свого дружбойка не має.Краси з личенька іспали, чорні очі заплакали,Нехай тая нужа, що ходиш недужа, що то за причина?Чом очі рубойком криєш,Чом дрібні сльозойки сієш?Нехай, прошу, буду знати, чого плачеш, в якій страті,Не туж головойки, знайдем способойки,Порадимся з собою.Ой дружбо ж, дружбойку мій любий,З недолі я плачу, не згуби,В любість ти-сь ме вправив красну, одказував, що мій власний,Тепер в дорожойку, в свою сторонойкуОд'їхав мій сподар.Батьковий і материн синець,Назвався родом волинець.Казала-м му, сиротойка: далекая дорожойка,Забудеш любості, а він по щиростіОбіцявся повернути.Звіриламся йому була,Що-м його кріпко любила,Він те всейко поприймавши і од'їхав, не казавши.Ні сам не буває, ні знати не дає,А я, сирота, в тужості.Не дам я сердейку волі,Не буде знати недолі,Бо так уміють любості, хотя й хто прийме і в гості,За вірного слугу має взамін тугу,Але треба терпіти.Два місячейки минули, як мі обіцявся вернути,Тепер юж більш, ніж годойка, ох лихая пригодойка,Чом знати не даєш, чом не прибиваєшДо мене, дівойки.Терплячим в нагородойкуДає Бог всім за службойку,Терплю, а Богу молюся, буде він мій, не журюся,Коли мні з ним жити, буде Бог судити, Бог отим нех радить.* * *Жаль серденьку, що тя не видаю,Вдень і вночі о тобі гадаю.Да пішов би я вночі, не маю помочі,Боюся блуду для страшного суду.Ах, серденько, не лякайся суду,Коли тебе не побачу, то серденько знуджу.Серцем засмучуся, з твару[7] а ізмінюся,Гди ж тя не видаю, тяженько зітхаю.Ах, серденько, скажи мені правду,Коли мене не кохаєш, іншу собі знайду.Чи ж би я казала, коли б не кохала,Бог того засмутить, хто кому ізмутить.Ах, серденько, не буду я спати,Волю ж бо я з диким звіром в пустині мешкати,А в пустині звірі лютії без міри,Пташата літають, жалісно співають.Ах, серденько, ріка розлилася,Я ж бо зі своїм милесеньким не намешкалася.Піднесуся к горі, упаду надолі,Ніж з нелюбом жити, вік свій і скінчити.* * *Гей і сам же я не знаю, що так мені нудно,Тільки-м раз тя, серце, бачив, вимовити трудно.Гей полюбив, не зблудив, гідна з гідним хороша,Хоч і страчусь до гроша.А старатись ревно буду, аби позискати,Ласку твою, моє серце, знову отримати.Гей, а за тим, а при тім, чи не буде прилюднаТвоя мова облудна?До ніг твоїх упадаю, не одмовляй тому,Хто приїхав одшукати ласку в твоїм дому,Гей же, вірному свойому, котрий прагне вік цілийЗавше бути зичливий.Гей, поїду пораджуся старенької матки,Гей, чи скаже, чи не скаже тебе, мила, взяти.– Гей поїдь же, одвідь же, а при тому старайся,Що мя любиш, признайся.– Трудно Дунай переплисти, сили не втомивши,Іще тяжче друга мати, кріпко не любивши.Гей же, мила, несила зносить клопіт і тугу,Завше з мислю про друга.Полюбивши, кожен знає, дасть на теє руки,Що кохання жодне щире не бува без муки.Тії муки, розлуки хутко хай проминають,Серця лиш не вражають.Воріженькі облуднії мають про нас мови,А вже ж бо нас обмовили од ніг до голови,Та не дбаю, кохаю, богу смуток вручаю,Ласки щиро чекаю.* * *– Анно, Аннусенько, панно, гарная Діанно,Чом ти ізмарніла?Чом ти ізмарніла і личеньком ізмінилась? Була не такая.– Тужу і зітхаю, що тя, серце, не видаюТа й перед очима,Хоч провідай прийди і зі мною посиди,Уже мені так марудно,Сумно мені, милий, нудноБез тебе, серденько.– Сідлай, хлопче, свого коняДа поїдьмо з полудня до твоєї голубки.Там я її привітаю,З кониченька не зсідаю:– Чолом, мила панно!– Чолом, чолом, моє серце,Дай же ручку, облюбенче.Із радості прошу в гостіДо покою, поговоримо з тобоюДля ліпшої знайомості.Ой гуляли, розмовляли, за здоров'я випивали,За всіх кревних своїх.– Многая літа, паноньку, многая літа, голубонько,Зі мною заразом.– Бувай же здорова, Аннусенько чорноброва,Я од'їжджаю, поклін оддаюВ далеку дорогу.Оставайся здорова!– Чом так скоро від'їжджаєш, мов на лови,Без мене молодої?Знати погордився, що зі мною не насидівся,Чи мене не любиш?Дай же Боже, нам тоє, аби жили вкупі двоє,У любій щирості і в Божій всесилості.* * *Добре чужую жінку любити,Що вміє тайну любовну сокрити,Серце свобідне, для тебе догіднеБез переміни,Думи спокійні, кохать свобідніБез одміни.Мужик напився, спить і не чує,Що його жінка зі мною жартує.Каже наливать, повну випиватьВ добрій приязні,Оком моргає, плічком стискаєБез боязні.На що так красна й хороша родилась,До зваби легко отож нахилилась.Годі любити, бо стануть бити,Коли піймають,Мужик побачить, києм позначитьІ полає.А коли прийде мужик до хати,Треба, напевне, вже утікати,Дубина шумить, за мною гримить,Мушу пропасти,Коли б у руки мужу на мукиМені не впасти!Ах, біда мені з чужою жоною,Бо мужик уже гонить за мною.Ой дубиною сукуватоюПо плечах мірить,Я присягаюсь, в ноги схиляюсь,Він же не вірить.Що ж мені бідному тут учиняти,Вже чужу жінку годі кохати?Ліпше відстати, власну шукати —Думати стану.На чужім гумні без пожитку мні,Тож перестану.* * *Вік мій, життя ціле плачу,Молодії літа трачу,Я живу в сльозах нежданихОд навітів безнастанних.Думка поїдає,Надії збавляє,Невидимий пломіньСерце розпаляє,Думать понуждає.Ах, нещасне життя моє,Чи ж нині утіха де є?По тобі, серце, страждаю,Згубу великую маю,Де ж її шукати?Лучче перестати.А хоч розшукати —Радості не мати,Більше б її і не знати.Всі дні мої повні плачу,Я сам своє горе бачу,Гине вік, час пропливає,А волосся висрібляє.Годину прогониш,В роки не догонит,Думу і печальВелику приложит,Вік так продовжиш.Течуть думки безконечні,І жаль протікає сердечний,Багато беру терпінням,Важко збагнуть розумінням, —Печаль все ладнаєІ зневольняє,Печаль превеликуНа серце наводить —І сумнів приходить.Покажи, щастя, дорогу,І яви ти милість многу,Добрий час пора з'явити,Давній сум нагородити,Час перестатиСерце терзати;Хочу веселийЯ час оглядатиІ його приймати.* * *– Нудно ж мені, що думаю,Лиху долю проклинаю:Гей, біда в цілом віку,Трудно жити чоловіку.Молодості квіте красний,Ох чому ж єсь так нещасний?Літа губиш, серце нудиш,Не женишся, дурно любиш.Мати ж моя коби знала,Нещасно б не годувала;Воліла ж би-м утопити,Ніжлі тепер все тужити.– Сам хороший вік минає,Ах, нещасний наступає,Бо як стану над літ сорок,Не погляне милий оком.Будуть мене одганяти,До шпиталю одсилати,Зо старцями вкупі житиІ милостиню просити.– Бідна ж моя милостиня!Ліпша ж любая дівчина:Обідати, вечеряти,З нею любо спочивати.Пійшов би-м я до манастиру,Але сам собі не вірю:Гей, там треба много сили,Щоби біси не скусили.Треба би ся засклепити,Щоб дівчину не бачити;Бо як дівча обачив би-м,От престола отскочив би-м.Де ж ся мені обернути,Де з голови біду збути?Буду жити, най так буде:«Терпен спасен», – кажуть люде.* * *Ой, як серцю не нудити,Кого люблю, не видіти;Кого мисль моя кохає,Серце во мні умліває.Великая серцю туга,Гди не виджу свого друга;Рада би-м з ним говорити,Будуть люде нас судити.Очі видять і не плачуться,Не встидяться, не встиждуться:Ах, горе, горе, болізнь моя,Проливає сльози своя.Лучче було не знатися,Ніж, любивши, розстатися;Лучче було не зчинати,Ніж, любивши, перестати.Тече вода по долині,Широкий лист на калині;З ким люблюся, обіймусяІ к милому пригорнуся.І к милому, к миленькому,К його личку білейкому;Запрягайте коні в санки,Поїдемо до коханки.Приїхали пред ворота,Вийшла мила краща злота;Приїхали напред двору,Вийшла мила для розмови.– Ой, де жиєш, пробуваєш,Мене, молоду, забуваєш?– Ой, я жию край Дунаю,Тебе, серце, споминаю.* * *Широкеє болонейко[8] вода забрала,Любив же я дівчинойку, вона не знала.Приспів: Ой, жаль, непомалу,Любив я тя, дівча, з малу,Людям не собі.Ой жаль мені буде,Коли її візьмуть люде,Моя не буде.Любив же я дівчинойку, вона не знала,Купив я їй панчошейки, вона не брала.Любив же я дівчинойку, вона не знала,Купив я їй черевички, вона не брала.Любив же я дівчинойку, вона не знала,Купив я їй спідничейку, вона не взяла.А у полі кирничейка зарубленная,Ой юж моя дівчинойка замовленная,А у полі кирничейка замуленая,Ой юж моя дівчинойка зарученая.А у полі кирничейка, два журавлі п'ють,Ой юж мою дівчинойку до шлюбу ведуть.А у полю кирничейка, два пташейки п'ють,Ой юж мою дівчинойку до шлюбу ведуть.Єден веде за ручейку, а другому жаль,Третьому ся серце крає, що єй та не взяв.Четвертий стоїть в оконейку, як ружовий квіт,Заплакавши чорні очка, аж ся змінив світ.Поставлю я кирничейку на своїм дворі,Ачей прийде дівчинойка по воду ко мні.Посаджу я та вишеньку на своїм дворі,Ачей прийде дівчинойка на вишні ко мні.ЖОЛИНСЬКАЧи чувалисьте о такій новині,Що загублено молодця в Жолині?За єдну пані, що мужа мала,Же нерівного собі покохала.Кохала його без три чверті року,Взяв він од пана з рушниці по боку.Став ся Петруньо у пана прохати:«Рач, мя, панойку, життям дарувати!»«Зрадив-єсь – пана, покохав-єсь паню,Впав-єсь мі в руку, яко лис у яму».«Я її не кохав, сама мя кохала,По п'ять раз на день по мя посилала,За шостим разом сама приїхала,Вірнії слуги спровадили пана».Взяли, зв'язали і кинули в воду:На ж тобі, Петруню, за твою уроду.Кинули в воду у вечір, в суботу,Вельможная пані дерлася по плоту.Крикнула потім голосом до неба:«Милосердний Боже, чого їм ще треба?Гей, слуги ж мої, слуги вірнейкії,Будьте ж ви мені тепер приязнейкії.Та дайте ж знати до матуні єго,Нехай шукає синойка своего».Гей сталася там межи людьми рада,Шукала єго жолинська громада.Шукали єго через дві неділі,Нікому того впадку не повіли.І знайшли його в уманській границі,Поставили єго в жолинській улиці,Та дали пані через попа знати,Чи буде вельможна тіло навиджати?Гей, взяла на ся жупан синюсейкий,Завила голову в рубчик тонюсейкий.Брнула[9] водами, густими лозами,Обмивала білі личка дрібними сльозами.Шиту спідничку по пас замечала,Білії ножейки о камінь шибала.У суботу без б день дзвонойки грали,В неділю при службі тіло поховали.Ні отець, ні мати Петруня ховала,Сама вельможна червоні сипала.Та було знати та по першім разі,Же пані в атласах, а ти у фармазі.[10]Вельможна пані буде їсти, пити,А ти, Петруню, будеш в землі гнити.